"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

КРАВЧИНА II
...Я бачив сотнi тисяч убитих мо┐х товаришiв. Вони вкрили сво┐м сiрим
трупом безкрайнi, безконечнi шляхи од Кавказу i Волги до центру квропи.
Вони падали в кавави, в ями, на дорогу, розлiтались в шмаття, валялися в
осiннiй грязi, як темнi барель║фи геро┐в i великомученикiв на царських
вратах епохи. Золотих воротах епохи!
241Х [19]46
Написати цiлий роздiл, як один з синiв Кравчини з якогось драматичного
приводу оплаку║ долю народу. Сей плач великий, глибокий i такий по сво║му
змiсту, пристрасний в такiй мiрi, що десь на сво┐х верховинах розпачу
переклика║ться з бiблейським плачем. Плач, що свiдчить про бездоганну душу
синову, попадав в руки батька. Як Кравчина, прочитавши його уважно,
диву║ться, чого така нiсенiтниця лiзла в голову хлопцю. Вiн заперечу║ плач
по всiх пунктах. Все навпаки. Вiн смi║ться над його тугою-журбою. Се
зробити слiд так, щоб вiн, власне, все признав i все поняв, тiльки
приховував розумiння, щоб не бентежити сусiда, чи сусiдiв. А потiм, вже на
самотi, подивився на небо, як Чабан у "Колючому дротi", i подумав про сина
й про все.
Тремтiли зорi в урочистому вiчному небi.
27/Х [19]46
ЗОЛОТI ВОРОТА
III
Довго лаявся Кравчина з канадськими солдатами... I от один з них
раптом:
- Дядьку, а скажiть менi, чи стоять над Ворсклою отi три верби, де ми
гуляли колись? Отi вербички, чи стоять вони над водою?
Та й заплакав. Тiльки ┐хнiй унтер не знав, чого вони... Тодi Кравчина
пожалiв ┐х, почувши, що де б людина
не тягалася, як би не потопала в розпустi i безвiрництвi,
вона оста║ться людиною.
13/Х/ [19]46
Закiнчення картин сво┐х я не дививсь нiколи. Колись прогляну всi зразу.
Тiкав од них, i всi ┐х помилки, вiд яких душа моя переверталась сотнi раз,
i недоробленi мiсця, i недостаток працi й талану знав бiльше вiд усiх. Так
знав роботяща укра┐нська мати все ластовиннячко i всi родимi плямочки пiд
сорочками i штанцями ледачих дiточок сво┐х i по старинному вкра┐нському
звичаю:
- А чи┐ ж бо се такi дiточки гарнi? - одповiда║ сумно:
- Ото? Чи не мо┐, нехай вони повиздихають. Як, очевидно, й усi митцi, я
бачив помилки сво┐ в бiльшiй мiрi i завсiгди чомусь не там, де бачили ┐х
великоухi критики, чiпляючи на мене сво┐ убогi книжнi ярлики i тавруючи
вимучену мою шкiру таврами рiзноманiтних "iзмiв".
29/Х/ 1946
Один з плотникiв - составитель законiв. Можливо, вiн не дуже балакучий
i промовля║ тiльки законами. Всi його закони дотепнi й мудрi, повнi
житейського гумору й смислу.
Деякi закони вiн носить, виголошу║ вiдповiдною, запозиченою з
радiогучномовцiв мовою, вродi:
- Товаришi робочi, робiтницi, генерали й адмiрали. Приказую один
процент щорiчного врожаю жита й пшеницi молотити в околот... Повинних у