"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Я видiв сон.
У полi жито золоте, скiльки око гляне. I небо таке сине, таке барвисте,
якого нiколи в свiтi не бува║ в життi. А коли й бува║, а коли й зда║ться,
то хiба в надзвичайнi часи. А було небо i степ Укра┐ни.
А на передньому планi посеред жита стояли три молодi, прекраснi дiвчини
з серпами. Стояли, одягненi в ту одежу, в яку вже не одягаються.
I плакали. Мовчки.
Небо, жито, дiвоча краса, сонце i пекучi сльози трьох не здiйснених
жiнок.
А був навiть не плач. Була невимовна мовчазна туга i сум. Не котилися
сльози додолу. Застигли в очах.
Де ви?
25/V 1946,
Я бачу картину.
Запрягшись у важкого плуга, Три вдови,
Зiгнувшись вiд потуги над проклятою, политою кров'ю i потом землею, Три
вдовицi, Зцiпивши зуби й витрiщивши очi,
Тягнуть соху, спотикаючись, в тваринячих шлеях, Три вдовиченьки -
сестри мо┐, ластiвки, Важко дишуть i проклинають свiт Увесь, до одно┐
людини. I я кляну i плачу разом з ними.
- Де ти була? Звiдки ти? Тебе не убили? Невже тебе не вбили?
- Нi.
- I нiхто тебе не мучив, не гвалтував?
- Нi.
- Правда?
- А коли б i нi, яке се мав значення тепер, коли нiчого, куди й на що
не глянь, не осталось на сво║му мiсцi?
- Прости мене.
- Прощаю.
- Се спiвчуття, се не ревнощi.
- Я вiрю. Я теж боялася щодня.
КРАВЧИНА
18/VI [19]46

II
Один син Кравчини, льотчик, ас знаменитий, улюбленець цiлого фронту,
попав до полону. Власне, не до полону. Вiн був убитий в бою. Товаришi
бачили, як падав на ворожу землю його самольот, мов огненний язик. Вiн
загинув, i всi його оплакували. I вже аж через три роки з'явився вiн живий
з полону (прототип Б.). Його нiхто не прийняв до армi┐. Од нього всi
одвернулися, нiхто з ним не знався. Чому ти живий? Чому не вбився? Чом не
вмер за колючим дротом? Ти живий? Ти живий - чи не слуга ти "┐хньо┐"
розвiдки? I т. д.
Вiн жалi║ться сво║му батьковi. I тiльки в ньому знаходить утiху
Кравчина. Старий Кравчина посмiявся над сином, як над малим хлопчиком.
Вони дурнi, позбавленi людсько┐ уяви. I старий так розповiв йому про
життя, про щастя, про добро i про радiсть, що вiн на хвилину заспоко┐всь i
заснув у нього на колiнах.
Описати, як падав пiд Харковом з неба мiй син божественний. Як лежав
вiн, жарений на алюмiнi║вi,