"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

27. Завжди риба воня║ з голови. Так от, щоб риба (колгосп) була здорова
й свiжа, я хотiв, щоб була здорова, культурна голова.
28. Вiн не знав, за що його судять.
29. Свiдки: вдова, яку вiн викликав уночi на допит:
чому я напилась.
30. Вiн копiював великих. Мiй колгосп.
31. Вiн почував себе вождем села.
32. Якщо ти сто┐ш на чолi, ти не повинен пiдпускати близько нiкого
(пафос дистанцi┐).
33. Манилов: мрiяв об'║днати в колгоспи пiд свою владу млини,
електровню. I сидiтиме все життя.
34. Вiн возвеличився.
35. Огромний апарат.
35а. Нiкому не довiряв. Учинив контроль над контролем.
36. Вважав, що народ треба "тримати в руках, щоб боявсь".
37. Iдучи по селу, нi а ким не вiтався. Проте вимагав, аби всi знiмали
шапку.
38. Свiдок-дiд: "Василь Федорович, прибуло до вас начальство".
"Ну й що ж. При┐хало, так хай мене найде".
39. У нього не було кар'║ризму. Вiн був позбавлений високого iдейного
рiвня. Василь Федорович Ступак.
40. "Мiй колгосп". Мо║, моя. Мо┐ люде. i┐еокуркуль.
41. Все викрилось пiсля Постанови ЦК про порушення Статуту
сiльськогосподарсько┐ артiлi.
1948 рiк
5/II/ [19]48
//У поводженнi з вищестоящими треба завжди бути скромним i не втрачати
шанобливостi, в усякому разi, треба зробити все, щоб видимiсть
вищесказаного була помiчена начальником.
Якщо начальник, спонукуваний невiдомими вам домашнiми або службовими
драмами, дiставши де-небудь у ще вищого начальства прочухана, почне
кричати на вас, не падайте духом, не бiжiть вiшатись, не проклинайте
життя. Ви можете дуже ласкаво, бiльше того, спiвчуваючи йому, сказати
чемно:
- Не утруднюйте себе криком. Повiрте, що навiть звичайна розмова з вами
приносить менi справжн║ страждання завжди.
Начальник тут же посмирнiшав. Вiн не зразу зрозумiв справжню суть вашо┐
чемностi, i тодi перш нiж приступ нiкчемностi i злостi спалахне в ньому з
новою силою, ви постарайтеся пiти додому, отру║ний. Дома ви поплачте,
поскреготiть зубами i сiдайте писати що-небудь бадьоре, геро┐чне.//
23/II/[19]48
Мати. Оте║ ж як хочете, а буде знов вiйна.
Ми. Невже?
Мати. Бачу. Ось пригада║те мене.
Ми. Що за прикмета?
Мати. Спiдницi знов коротшають у женського полу. Вже скiльки я за сво║
життя помiчала - спiдницi у женського полу коротшають, задираються,
пiднiмаються-пiднiмаються. I вже як за колiна пiднiмуться - зразу вiйна.
Потiм опустяться, подовшають, - вiйна затиха║, замиренi║.
Дак оте║, помiчайте, зараз були подовшали, а це знов почали задиратись.