"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора 27. Завжди риба воня║ з голови. Так от, щоб риба (колгосп) була здорова
й свiжа, я хотiв, щоб була здорова, культурна голова. 28. Вiн не знав, за що його судять. 29. Свiдки: вдова, яку вiн викликав уночi на допит: чому я напилась. 30. Вiн копiював великих. Мiй колгосп. 31. Вiн почував себе вождем села. 32. Якщо ти сто┐ш на чолi, ти не повинен пiдпускати близько нiкого (пафос дистанцi┐). 33. Манилов: мрiяв об'║днати в колгоспи пiд свою владу млини, електровню. I сидiтиме все життя. 34. Вiн возвеличився. 35. Огромний апарат. 35а. Нiкому не довiряв. Учинив контроль над контролем. 36. Вважав, що народ треба "тримати в руках, щоб боявсь". 37. Iдучи по селу, нi а ким не вiтався. Проте вимагав, аби всi знiмали шапку. 38. Свiдок-дiд: "Василь Федорович, прибуло до вас начальство". "Ну й що ж. При┐хало, так хай мене найде". 39. У нього не було кар'║ризму. Вiн був позбавлений високого iдейного рiвня. Василь Федорович Ступак. 40. "Мiй колгосп". Мо║, моя. Мо┐ люде. i┐еокуркуль. 41. Все викрилось пiсля Постанови ЦК про порушення Статуту сiльськогосподарсько┐ артiлi. 1948 рiк //У поводженнi з вищестоящими треба завжди бути скромним i не втрачати шанобливостi, в усякому разi, треба зробити все, щоб видимiсть вищесказаного була помiчена начальником. Якщо начальник, спонукуваний невiдомими вам домашнiми або службовими драмами, дiставши де-небудь у ще вищого начальства прочухана, почне кричати на вас, не падайте духом, не бiжiть вiшатись, не проклинайте життя. Ви можете дуже ласкаво, бiльше того, спiвчуваючи йому, сказати чемно: - Не утруднюйте себе криком. Повiрте, що навiть звичайна розмова з вами приносить менi справжн║ страждання завжди. Начальник тут же посмирнiшав. Вiн не зразу зрозумiв справжню суть вашо┐ чемностi, i тодi перш нiж приступ нiкчемностi i злостi спалахне в ньому з новою силою, ви постарайтеся пiти додому, отру║ний. Дома ви поплачте, поскреготiть зубами i сiдайте писати що-небудь бадьоре, геро┐чне.// 23/II/[19]48 Мати. Оте║ ж як хочете, а буде знов вiйна. Ми. Невже? Мати. Бачу. Ось пригада║те мене. Ми. Що за прикмета? Мати. Спiдницi знов коротшають у женського полу. Вже скiльки я за сво║ життя помiчала - спiдницi у женського полу коротшають, задираються, пiднiмаються-пiднiмаються. I вже як за колiна пiднiмуться - зразу вiйна. Потiм опустяться, подовшають, - вiйна затиха║, замиренi║. Дак оте║, помiчайте, зараз були подовшали, а це знов почали задиратись. |
|
|