"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора - Розпадеться отая машина на двi чи три, а може,и п ять машин, i всi д
ять, разом взятi, зроблять всю ┐┐ роботу, а електроенергi┐ пожеруть удво║ менше. От щоб ви знали. Руки довгi. - Шия? - Хай буде шия. 16/VII/ [19]52 Може, ввести в фiльм автора? Дикторський текст. - Те-то i те-то... Ось тут батрачив колись мiй I9-лiтнiй батько. Все в показi: екскаватор "хвата║" цiлу скiфську могилу й пiднiмав вгору (напливом). Три тисячi лiт назад скiфи. Половцi, хозари, Запорожцi. Сiрко... Долина. Фальцфейн, революцiя, вiйна. 1. У Сталiна. 2. Андрiанов дома. 3. У степу на машинах. 4. На Днiпрi на пароплавi. 5. В лiтаку над Укра┐ною. 6. Каховка. 7. Хто прийшов (прийом на роботу) I ДЕСЬ У СЕРЕДИНI цi║┐ семiрки дiм мого героя, i ви┐зд його з сiм'║ю, i прощання з матiр'ю Фелiкси - i вона в степу (┐┐ забрали про┐жджi геологи на вантажнiй вона на нiй сто┐ть, вся спрямована в майбутн║. Люди радiють. Сталася подiя величезна в ┐хньому життi, в життi народу, в життi i долi ┐хнiх дiтей i всiх ┐хнiх поколiнь. Це велике торжество. Це величезне самоспоглядання, i це на межi дi┐. Дiя невiддiльна. Вона почина║ться зразу. Вирiшили проект. Пiсля довгих дослiджень, спорiв, перевiрок i т. п. прийшли до варiанта, прийняли. Великий, незабутнiй день! У такий день не можна бути на самотi. Навiть мало говорили, але думали разом (винятково цiкаво i виразно). У драмi один з геологiв говорить: "Господи, як вiдрiзня║ться теперiшня драма вiд минуло┐".// ШЕХОВЦЕВ //Чоловiк швидкий, рухливий i якийсь увесь нiби невловимий, вислизаючий. Вiн пе ходив, а забiгав, заскакував, наскакував, зiскакував. Його не можна було кудинебудь пiдвезти, а лише пiдкинути, викинути. Голос у нього гучний i спочатку завжди впевнений i респектабельний, як кажуть, голос людини з знанням справи. Але знання справи раптом виявлялося сумнiвним, i тодi голос у нього зразу слабшав i починав невпевнено деренчати. Так було i цього разу. Довго сидiли робiтники, притихши в глибокому знiяковiннi, коли вiн розкрив ┐хн║ неподобне ставлення до працi "з цiлковитою бiльшовицькою прямотою i вiдвертiстю". I як не просили в президi┐, як не викликали робiтникiв на дискусiю, нiхто не вiдгукувався. "Що тут уже говорити, все зрозумiло". I сидiв пiсля сво║┐ блискучо┐ доповiдi при║мно збуджений, |
|
|