"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

24/Х [19]52 18 годин
Iду з аптеки. По дорозi коло Управлiння Днiпробуду стоять двi жiнки
молодих. Простi собi трудiвницi. У одно┐ немовля, сповите у бiлу
простиньку. Вона гойда║ його на руках i сама ритмiчно похиту║ться, щасливо
усмiхаючись дитинi. I мене, що пройшов у п'ятнадцяти кроках i бачив ┐х
всього лише п'ять секунд, обнiма║ радiсть.
Потiм на дорозi спинився самоскид. Друга молода робiтниця з привiтним
чистим лицем кивнула водi║вi. Вiн снинив машину. Вона сiда║ в кабiну,
посмiхаючись водi║вi - сво║му, очевидно, знайомому, - а в мене на очах
сльози радостi. Чому?
Життю. Його простим, нiби звичайним явищам прекрасного, людяного,
нiжного...
ХАМ
Зайшов до N. в кабiнет. Передi мною сидить свиня... Через кiлька хвилин
мовчанки вона запитала мене, чи я до не┐ прийшов. Коли я сказав "так" i
назвався, вона, не дивлячись на мене, спитала, що менi треба. Потiм таким
же... трактирно-хамським чином вона спитала мене, для яко┐ мети, i потiм
помовчала хвилин зо три, займаючись пiдписуванням якихось паперiв.
Соiзволила сказати менi, також не дивлячись, що вона не може менi видiлити
нiкого в провожатi для огляду дiльницi бетонних заводiв i що вона може
менi дати записку до виконроба N., якого я мушу десь там знайти. Я пiшов.
Свинтус так i не глянув на мене.
Противно менi було так, що аж у головi заболiло. Потiм я подумав собi:
та се ж прекрасно. Слава богу, найшов-таки свинтуса, що зi сво║ю
хамуватiстю теж буду║ комунiзм..., що, може, десь в його онуках щезне
тавро хама...
У кутку бiля нього стояло перехiдне знамено комсомольське - хiба не
парадокс!
14/Х1 1952
ЮЛIАНА
Я так люблю мою Юлю, як нiби й не любив ще нiколи за двадцять п'ять
рокiв родинного з нею життя. Я беаудинио говорю ┐й иайнiжнiшi слова.
Милуюсь нею, весь переполнения до не┐ глибокою нiжнiстю.
...Так, я люблю ┐┐, мою Юлю, i з того щасливий. Хто послав менi любов?
Пречиста вода велико┐ Рiки мого народу! Се ┐┐ цiлюща волога оповила,
омила мене, ┐┐ вiчно дiвоча укра┐нська ласка i бездогавиа чистота ┐┐
багато-щедрих фарб.
М'яка тепла вода ┐┐ оновила мою душу, очистила вiд журби i скорбот,
повернула до краси. I став я тим, для чого родида мене Мати моя, добрим i
радiсним. Вона наповнила серце мо║ любов'ю, миром, щастям. I я
благословлятиму тепер усе життя чистi ┐┐ береги, i плескiт ласкавий ┐┐
хвиль, i син║ небо в ┐┐ водах нiжних, i теплоту материнсько-дiвочу, святу
вiд кожного дотику ┐┐ рiдно┐ води до мене.
Рiчко, рiчко, душа мого народу, який безцiнний дар ти принесла менi! З
кожним спогадом я купаюсь в тобi, з кожною свiтлою думкою ливу до тебе на
тихi┐ води,, на яснi зорi, несу тобi в жертву найдорожчi мислi, припадаю
до тебе.
Свята моя, незабутня, вiчна! Поклич мене, прийми на сво┐ береги, де
трудяться мо┐ люде, де чую спiв...
1953 рiк