"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора 24/Х [19]52 18 годин
Iду з аптеки. По дорозi коло Управлiння Днiпробуду стоять двi жiнки молодих. Простi собi трудiвницi. У одно┐ немовля, сповите у бiлу простиньку. Вона гойда║ його на руках i сама ритмiчно похиту║ться, щасливо усмiхаючись дитинi. I мене, що пройшов у п'ятнадцяти кроках i бачив ┐х всього лише п'ять секунд, обнiма║ радiсть. Потiм на дорозi спинився самоскид. Друга молода робiтниця з привiтним чистим лицем кивнула водi║вi. Вiн снинив машину. Вона сiда║ в кабiну, посмiхаючись водi║вi - сво║му, очевидно, знайомому, - а в мене на очах сльози радостi. Чому? Життю. Його простим, нiби звичайним явищам прекрасного, людяного, нiжного... ХАМ Зайшов до N. в кабiнет. Передi мною сидить свиня... Через кiлька хвилин мовчанки вона запитала мене, чи я до не┐ прийшов. Коли я сказав "так" i назвався, вона, не дивлячись на мене, спитала, що менi треба. Потiм таким же... трактирно-хамським чином вона спитала мене, для яко┐ мети, i потiм помовчала хвилин зо три, займаючись пiдписуванням якихось паперiв. Соiзволила сказати менi, також не дивлячись, що вона не може менi видiлити нiкого в провожатi для огляду дiльницi бетонних заводiв i що вона може менi дати записку до виконроба N., якого я мушу десь там знайти. Я пiшов. Свинтус так i не глянув на мене. Противно менi було так, що аж у головi заболiло. Потiм я подумав собi: та се ж прекрасно. Слава богу, найшов-таки свинтуса, що зi сво║ю хамуватiстю теж буду║ комунiзм..., що, може, десь в його онуках щезне У кутку бiля нього стояло перехiдне знамено комсомольське - хiба не парадокс! 14/Х1 1952 ЮЛIАНА Я так люблю мою Юлю, як нiби й не любив ще нiколи за двадцять п'ять рокiв родинного з нею життя. Я беаудинио говорю ┐й иайнiжнiшi слова. Милуюсь нею, весь переполнения до не┐ глибокою нiжнiстю. ...Так, я люблю ┐┐, мою Юлю, i з того щасливий. Хто послав менi любов? Пречиста вода велико┐ Рiки мого народу! Се ┐┐ цiлюща волога оповила, омила мене, ┐┐ вiчно дiвоча укра┐нська ласка i бездогавиа чистота ┐┐ багато-щедрих фарб. М'яка тепла вода ┐┐ оновила мою душу, очистила вiд журби i скорбот, повернула до краси. I став я тим, для чого родида мене Мати моя, добрим i радiсним. Вона наповнила серце мо║ любов'ю, миром, щастям. I я благословлятиму тепер усе життя чистi ┐┐ береги, i плескiт ласкавий ┐┐ хвиль, i син║ небо в ┐┐ водах нiжних, i теплоту материнсько-дiвочу, святу вiд кожного дотику ┐┐ рiдно┐ води до мене. Рiчко, рiчко, душа мого народу, який безцiнний дар ти принесла менi! З кожним спогадом я купаюсь в тобi, з кожною свiтлою думкою ливу до тебе на тихi┐ води,, на яснi зорi, несу тобi в жертву найдорожчi мислi, припадаю до тебе. Свята моя, незабутня, вiчна! Поклич мене, прийми на сво┐ береги, де трудяться мо┐ люде, де чую спiв... 1953 рiк |
|
|