"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу авторащастя.
18/VIII [19]54 По┐зд А НАЙГОЛОВНIШЕ З ГОЛОВНОГО Синтезувати нову комунiстичну психологiю. Виразно зобразити всi можливi ┐┐ прояви в роботi, в спрямуваннi, в етицi i естетицi. Мусять родитись у картинi люди ново┐ нашо┐ безпрецедентно┐ доби - комунiзму. Фiльм про Великих маленьких людей, що творять нову еру на землi - еру комунiзму. 31/Х [19]54 ГЕРОп I ЖЕРТВИ (ДО ПИТАННЯ ПРО ПРЕКРАСНЕ) //Для повноти картини потрiбнi в селi не тiльки геро┐ працi й битв, а й мученики, тобто жертви самоуправства, беззаконня i сваволi. Це люди чеснi i морально пристойнi, яких нi за що нi про що висилали, потiм прощали незаподiянi злочини, i вони сьогоднi ходять серед нас, не знаходячи собi нiяко┐ вже точки опори, подiбно до грiшних душ у мiкеланджелiвському страшному судi. Це до епiзоду питань. До речi, згадати Кравчину, де вiн запису║ перед смертним бо║м у партiю i де всi сповiдаються перед ним. Усе це до питання, до великого многогранного питання про прекрасне.// 12/IХ [19]54 Сьогоднi менi шiстдесят рокiв минуло... Учора й сьогоднi я одержав багато привiтальних телеграм. З Москви, звичайно, не з убогого Ки║ва. менi? Гробить мене розпач чи жаль? Нi. Небо таке ясне, i повiтря прозоре... Люблю народ свiй палкою любов'ю. Ущухло много бур в мо║му серцi i пристрастей ущухло багато, тiльки одна з них лишилася в менi назавжди: пристрасть етична, i за це я благословляю свою долю i свiй час... 25/IХ [19}54 Сьогоднi я чомусь згадав про виступ Чарлi Чаплiна у пресi чи в промовi зi слiв Андрiя Малишка. Чаплiн заявив, що слов'янство поки що дало свiтовi в кiнематографi┐ одного митця - мислителя i поета. Вiн назвав мо║ iм'я, вiд чого, очевидно, укра┐нська частина нашо┐ радянсько┐ делегацi┐ дiячiв культури нiяково опустила очi, не знаючи, як реагувати... //С. красуня. Струнка, з красивими руками, з великим низьким лобом, голубоока. Чорт зна║, якi дияволи таяться в нiй. Вона, звичайно, завою║ його. Сидячи на однiй партi в гiдротехнiчному iнститутi, вона не може не завоювати його, тому що та, дружина, вдома. Вона вдома - i бiльш нiчого. I все за С. Все говорить про те, що пара його - С. Так вiн i по┐де з нею на нове будiвництво, в нове життя. А дружина лишиться на березi нещасна. I буде плакати вона, i проклинати долю, i кликати його, але нiчого вже не змiниться. Судилась ┐й сирiтська доля покинуто┐.// //Критики скажуть, звичайно, - вигадав автор конфлiкт. Нема такого конфлiкту. Нашi маси давно вже переросла i виросли з цього кола нiкчемних приватновласницьких проблем. Де вiн ┐х побачив? Де вiн побачив цих уявних |
|
|