"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

щастя.
18/VIII [19]54 По┐зд
А НАЙГОЛОВНIШЕ З ГОЛОВНОГО
Синтезувати нову комунiстичну психологiю. Виразно зобразити всi можливi
┐┐ прояви в роботi, в спрямуваннi, в етицi i естетицi.
Мусять родитись у картинi люди ново┐ нашо┐ безпрецедентно┐ доби -
комунiзму.
Фiльм про Великих маленьких людей, що творять нову еру на землi - еру
комунiзму.
31/Х [19]54
ГЕРОп I ЖЕРТВИ
(ДО ПИТАННЯ ПРО ПРЕКРАСНЕ)
//Для повноти картини потрiбнi в селi не тiльки геро┐ працi й битв, а й
мученики, тобто жертви самоуправства, беззаконня i сваволi. Це люди чеснi
i морально пристойнi, яких нi за що нi про що висилали, потiм прощали
незаподiянi злочини, i вони сьогоднi ходять серед нас, не знаходячи собi
нiяко┐ вже точки опори, подiбно до грiшних душ у мiкеланджелiвському
страшному судi.
Це до епiзоду питань. До речi, згадати Кравчину, де вiн запису║ перед
смертним бо║м у партiю i де всi сповiдаються перед ним. Усе це до питання,
до великого многогранного питання про прекрасне.//
12/IХ [19]54
Сьогоднi менi шiстдесят рокiв минуло...
Учора й сьогоднi я одержав багато привiтальних телеграм. З Москви,
звичайно, не з убогого Ки║ва.
Нацiональну форму i змiст я вiдчуваю завжди, й сьогоднi особливо. Гiрко
менi? Гробить мене розпач чи жаль? Нi. Небо таке ясне, i повiтря
прозоре...
Люблю народ свiй палкою любов'ю. Ущухло много бур в мо║му серцi i
пристрастей ущухло багато, тiльки одна з них лишилася в менi назавжди:
пристрасть етична, i за це я благословляю свою долю i свiй час...
25/IХ [19}54
Сьогоднi я чомусь згадав про виступ Чарлi Чаплiна у пресi чи в промовi
зi слiв Андрiя Малишка.
Чаплiн заявив, що слов'янство поки що дало свiтовi в кiнематографi┐
одного митця - мислителя i поета. Вiн назвав мо║ iм'я, вiд чого, очевидно,
укра┐нська частина нашо┐ радянсько┐ делегацi┐ дiячiв культури нiяково
опустила очi, не знаючи, як реагувати...
//С. красуня. Струнка, з красивими руками, з великим низьким лобом,
голубоока. Чорт зна║, якi дияволи таяться в нiй. Вона, звичайно, завою║
його.
Сидячи на однiй партi в гiдротехнiчному iнститутi, вона не може не
завоювати його, тому що та, дружина, вдома. Вона вдома - i бiльш нiчого. I
все за С. Все говорить про те, що пара його - С. Так вiн i по┐де з нею на
нове будiвництво, в нове життя. А дружина лишиться на березi нещасна. I
буде плакати вона, i проклинати долю, i кликати його, але нiчого вже не
змiниться. Судилась ┐й сирiтська доля покинуто┐.//
//Критики скажуть, звичайно, - вигадав автор конфлiкт. Нема такого
конфлiкту. Нашi маси давно вже переросла i виросли з цього кола нiкчемних
приватновласницьких проблем. Де вiн ┐х побачив? Де вiн побачив цих уявних