"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

матерiв, якi замiсть того, щоб з радiсною усмiшкою на устах переселятися з
тiсних мазанок у свiтлi новi будинки, раптом почали плакати i цiлувати
одвiрки,, та ще з такими слiзливими иричитаннями? Нема цього! Нема!
Тут автор зразу змушений буде поспiшити назустрiч критикам з заявою,
якщо не про свою цiлковиту з ними згоду, то в усякому разi з виявленням
радостi, що вони цього нiде в життi не помiтили. I навiть заздрощiв. А
втiм, нi. Заздрощiв до критикiв автор не вiдчува║.//
У СЦЕНАРIЯХ I ФIЛЬМАХ
//Скiльки на думцi?
Що на думцi, те й на язицi.
Усе персонажi сповiщають у тiй чи iншiй нескладнiй формi один одному
про те, що вони зараз робитимуть.
У пiдтекстi майже нiчого нема. Все однопланове. I нема║ мислення. I
кожному вiдведено судити не вище чобота.//
//Вiдсутнiсть пiдтексту в ролях не дозволяв акторам творити образи.
Тому вони не живуть, тобто не мислять ("Я мислю, отже, я iсную"). Вони
читцi реплiи.//
1/Х 1954
//Що може людина? Могутня нечувано наша людина сьогоднi. Взагалi людина
сучасностi - якими засобами вона володi║?//
Верещака. Працю║те погано. По-старому.
Тихий. Скажiть менi: коли б були ви не письменник, а хлiбороб, як ми
от, як би землю краще по-новому обробляли,?
Верещака. Я? Я про це не думав. Я взагалi кажу.
Ти. хдй. Жаль. От бачте.
Верещака. А ви? Коли б були ви не колгоспник, а письменник, про що б ви
книжку написали? Еге. Ви про це думали?
Тихий. Думав. Я написав би книжку про гарну, лагiдну людину, добру i
чесну. Про те, як призначили ┐┐, цю людину, на роботу, таку, для яко┐ у
не┐ ума-голови не хвата║. I як оця людина поволi стала злою, нечесною,
гидкою i нещасливою. I як через не┐ стало нещасливими багато гарних,
розумних людей. Не перебивайте. I як потiм у це село при┐хало високе
начальство i цю людину вродi неначе вигнало з посади, i як усiм нам знову
стало легко й ловко жити. I тiй людинi теж.
Верещака. Так. Може, ви назовете прiзвище цi║┐ людини?
Тихий. Можу назвать. Можу й не назвать.
Запорожець. Не називай, Трихван! Усi вони один у одного горiлку п'ють.
Правди не доб'║шся все одно.
Тихий. Доб'юсь.
Верещака. Одне можу вам сказати: напевно високе начальство до вас не
при┐де...
РОМАН
11/Х [19]54

У всiх його проявах розiкласти на п'ять пар:
//Любов i радiсть. Ревнощi i страждання. Народження дiтей. Розлуку.
Злиття сердець, щастя владання. Обман i мерзотнiсть.
Прагнення до висот i допомога друга. Прагнення до висот i гальмування
мiщанки. Похибки серця. Гармонiя.
З усiх повсякденних явищ по║днати один вiрний i точний роман.