"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автораматерiв, якi замiсть того, щоб з радiсною усмiшкою на устах переселятися з
тiсних мазанок у свiтлi новi будинки, раптом почали плакати i цiлувати одвiрки,, та ще з такими слiзливими иричитаннями? Нема цього! Нема! Тут автор зразу змушений буде поспiшити назустрiч критикам з заявою, якщо не про свою цiлковиту з ними згоду, то в усякому разi з виявленням радостi, що вони цього нiде в життi не помiтили. I навiть заздрощiв. А втiм, нi. Заздрощiв до критикiв автор не вiдчува║.// У СЦЕНАРIЯХ I ФIЛЬМАХ //Скiльки на думцi? Що на думцi, те й на язицi. Усе персонажi сповiщають у тiй чи iншiй нескладнiй формi один одному про те, що вони зараз робитимуть. У пiдтекстi майже нiчого нема. Все однопланове. I нема║ мислення. I кожному вiдведено судити не вище чобота.// //Вiдсутнiсть пiдтексту в ролях не дозволяв акторам творити образи. Тому вони не живуть, тобто не мислять ("Я мислю, отже, я iсную"). Вони читцi реплiи.// 1/Х 1954 //Що може людина? Могутня нечувано наша людина сьогоднi. Взагалi людина сучасностi - якими засобами вона володi║?// Верещака. Працю║те погано. По-старому. Тихий. Скажiть менi: коли б були ви не письменник, а хлiбороб, як ми от, як би землю краще по-новому обробляли,? Верещака. Я? Я про це не думав. Я взагалi кажу. Ти. хдй. Жаль. От бачте. книжку написали? Еге. Ви про це думали? Тихий. Думав. Я написав би книжку про гарну, лагiдну людину, добру i чесну. Про те, як призначили ┐┐, цю людину, на роботу, таку, для яко┐ у не┐ ума-голови не хвата║. I як оця людина поволi стала злою, нечесною, гидкою i нещасливою. I як через не┐ стало нещасливими багато гарних, розумних людей. Не перебивайте. I як потiм у це село при┐хало високе начальство i цю людину вродi неначе вигнало з посади, i як усiм нам знову стало легко й ловко жити. I тiй людинi теж. Верещака. Так. Може, ви назовете прiзвище цi║┐ людини? Тихий. Можу назвать. Можу й не назвать. Запорожець. Не називай, Трихван! Усi вони один у одного горiлку п'ють. Правди не доб'║шся все одно. Тихий. Доб'юсь. Верещака. Одне можу вам сказати: напевно високе начальство до вас не при┐де... РОМАН 11/Х [19]54 У всiх його проявах розiкласти на п'ять пар: //Любов i радiсть. Ревнощi i страждання. Народження дiтей. Розлуку. Злиття сердець, щастя владання. Обман i мерзотнiсть. Прагнення до висот i допомога друга. Прагнення до висот i гальмування мiщанки. Похибки серця. Гармонiя. З усiх повсякденних явищ по║днати один вiрний i точний роман. |
|
|