"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Переплести всi долi пар.
НIЧ
1. Вони в степу обiйнялись (тема моря).
2. Вони потонули, море закрило ┐х.
3. Друга пара па човнi на Днiпрi,
4. Човен на Днiпрi. Вони в ньому лежать.
5. Сцена пiдла.
6. Вона одна в степу. Страждання. Музика.
7. Фiвчук лягав спати.//
221/Х [19]54
Н. Каховка
Деталь.
пздив з М. в Стару Каховку. Хотiв знайти невловимих водобудiвцiв. Двiчi
не заставав. I обидва рази мене вражали секретарки зава i парторга. Обидвi
досить гарнесенькi, молодi, з гарними фiгурами. Але пики в обох злi, як у
гадюк. Вони нiколи не бачили мене в життi, не знають, хто я. Але обидвi
огризалися на мо┐ запитання, наче перед ними стояв не сивий вiдвiдувач, а
┐хнiй найлютiший ворог.
Яка дивацька вiдсутнiсть елементарного виховання! Так хотiлося сказати:
"Посмiхнись ти, дурепо паршива! Попроси мене люб'язно сiсти. Якi iдiоти
тебе виховали? Який дурень узяв тебе до себе на роботу?"
Потiм я подумав: "Нi, змовчу. I тихо пiду".
Можливо, вони копiюють сво┐х начальникiв?..
23/Х [19]54
Рiзне. ...Да! Заходжу я до Петра Iвановича. Скiльки рокiв не бачилися!
Людина культурна, море чарiвностi. к нам що згадати. Одне слово - зустрiч
майже близьких друзiв. Розмови високi, полiтичне спрямованi до самих
вершин комунiзму. Просунувся Петро Iванович, просунувся здорово! Ось як
злетiв! Ну i досвiд, звичайно, керiвно┐ роботи, i зовнiшнiсть, i голос, i
посмiшка, i щось таке, зна║те, високе i принадне, керiвне на обличчi...
Але ось дзвоник секретарки. Коротка розмова. Петровi Iвановичу треба
когось прийняти. Хтось зараз повинен до нього ввiйти з пiдлеглих. Чому я
це знаю? Я бачу: Петро Iванович непомiтно для себе i для мене, через
звичку, вже iнша людина... Вiдвiдувач заходить... Розмова вiдвiдувача з
строгим, жорстким керiвництвом коротка. Похмуре керiвництво, важка
бездушнiсть i нечутливiсть цього наймилiшого Петра Iвановича. "Вправляв
мозги" прибулому, очевидно, розумнiй i нещаснiй людинi.
Вiн виходить пригнiчений, супроводжуваний важким поглядом.
Крiсло поверта║ться в мiй бiк, i передi мною знову лiричний шанувальник
вiльного жарту, трохи скептик i прочая, i прочан, i прочан.
Милий Петро Iванович:
- Да! I ось, значить, це саме, приходжу я додому...
Я думаю: господи, звiдки ся артистичнiсть? О, порожня посудино... Ти
вже недосяжний, непроникний, обтiчний. Ти всемогутнiй. Скiльки ж тобi
рокiв? Нiкому не вирахувати. Ти старий як свiт... Чи ║ ти плямою
капiталiзму? Чи ти ще при феодалiзмi був таким сучим сином? I будеш при
комунiзмi? Ба, мабуть, будеш, бестi║!
26/Х 1954
Сьогоднi у мене при║мний ранок. Наче менше стала болiти голова. Отримав
велетенське душевне полегшення вiд телефонно┐ розмови з Юлею. N. надiслав