"И.Ф.Драч. Крила (Укр.) " - читать интересную книгу автора

Й до картоплi пiд цвiтом всiлася...
Йшов я полем, i двоє яблук
Пропiкало менi кишенi,
Третє яблуко нiс я в руках -
Обпiкало менi воно руки.
Наче перше яблуко був Сергiй-танкiст,
Що мене на коня пiдсаджував,
Наче друге яблуко був Василь-матрос,
Що давав поносить безкозирку,
А вже третє яблуко
був найменший, Влас,
З яким бiгав я по городах
I який аж до Праги добiг,
Та не змiг повернутись додому...
Так пекли мене троє яблук,
Що я мчав як стрiла до школи,
До Фросини Федотiвни швидше.
- Ось вам баба передала
Троє яблук для ваших трьох:
Це Володi, це Шурi, це Толi...-
Так звiльнився, аж я зiтхнув,
Не пекли вже кишенi i руки.
Пломенистi циганки жарiли,
Осявали весь клас, i всю школу,
I веселу в сльозах Фросину Федотiвну
Iз трьома її сиротами
Пiд багряним крилом Перемоги.

БАРВIНОК

Я пам'ятаю їх, барвiнкiв, навеснi.
Цвiли вони, синющi, навiснi,
Такi блакитнi, буйнi, небоокi,
Такi безжальнi i такi жорстокi.

Цвiли вони на всiх моїх могилах,
На всiх зелених, з вiтром в чубi, схилах,
Де все моє родинне вiчне древо
Гуло в землi крислате, коренево.

Були гробки чи проводи щорiчнi,
I скатерки, немов снiги у сiчнi,
Так спрагло в небо бились голубами
Торкнути хмару, вишиту губами.

I люди йшли до тих, що вже лежали,
Що сто вiкiв до нас косили й жали,
I крашанки гарячi та пекучi
Стрiляли в небо, наче грiм iз тучi.