"И.Ф.Драч. Крила (Укр.) " - читать интересную книгу автора

I грались дiти. Всюди грались дiти.
Гасали мiж гробками - де ж їх дiти!
I мiй Максим перевертався з ними,
З бешкетниками тими замашними.

Вiн з лiтачком з пропелером кленовим
Над дiдовим хрестом зiперся новим
I приладнав пропелер до хреста,
В щiлину вбивши фюзеляж з хвоста.

А потiм знов, iз сонцем вперемiнку,
Перевертався в буйному барвiнку,
Густому, синьоокому такому,
Немов же той на небi збив оскому.

Гудiв пропелер. Нiс хреста iз дiдом
I скатертину з паскою й обiдом,
Гудiв кленовий, травнем захлинався,
Впивався вiтром, сонцем обтирався.

Я дивувався - як вiн, дерев'яний,
Пропелер гордий, в силi полум'яний,
Трiщить, шалiє, не спиняє лету
Й несе, малий, весь цвинтар, як планету.

А дiти все гасали по барвiнку,
Казились, толочили без спочинку.
А що барвiнок? Чи вiн мав казати,
Що й вiн колись по них гайне гасати?!

БАЛАДА ПРО ПЕРА

Перо сови менi на стiл упало,
I стрепенулось дико i зухвало,
I прошептало виклично: "Лови!
Бери й пиши - пиши пером сови!"

Я - жайвiр по натурi. Не для мене
Перо совине, хитромудро вчене.
Ще цiлий вiк писать менi готове
Перо ясне, ранкове, жайворове.

Перо орла менi кинджалом впало,
Так стрепенулось синьо - чорно стало,
Так сила в ньому клекотала зла:
"Бери й пиши - шалiй пером орла!"

Я - жайвiр по натурi. Син калини.
Не втримаю в руцi перо орлине,
Хоч так менi, буває, закортить