"Самостійна дірка" - читать интересную книгу автора (Вишня Остап)Про шизофреніюКолись одна бариня наймала візника. Було це, як ви самі вже догадуєтеся, дуже давно, бо барині в нас були, як ви знаєте, дуже давно. Так от, наймала, значить, бариня візника, а візник, на баринину думку, запросив з неї дуже дорого. Бариня й каже візникові: — Що ж ти так дорого з мене хочеш?! Тут же близенько: всього два рази ступнути. Подивився візник на бариню, покивав сумно головою та й каже: — Не ступайте, бариня, так широко, бо і т. д., і т. п. Я вже деталі позабував, бо, кажу ж, було це давненько вже. Пригадав я цього сумно-веселого візника і ту трагічну бариню ось із якого приводу. Лежить передо мною невеличка, убога книжечка, яка називається: «Прапор українського націоналіста». Цей «Прапор українського націоналіста», як тому й належить бути, брудний, засмальцьований і розміром такий, що за «древко» йому годиться обгорілий сірничок. Основне гасло на ньому таке: «Хай живе організація українських націоналістів і її провідник Степан Бандера!» Та не в цьому річ, усяка бандера хоче жити й живе, доки живе Гіммлер та гестапо, і житиме ще трохи, — до найпершої шибениці. Річ у зовсім іншому. На першій сторінці цієї засмальцьованої книжечки надруковано: «Марш українських націоналістів». Кінчається той марш так: Он яка держава: від Тиси аж по Кавказ! Отак самостійні й ні від кого не залежні гестапівці широко ступають: достоменнісінько так, як вищезгадана бариня. Річка Тиса, як знаємо з географії, на Угорщині, Кавказ, як знаємо так само з географії, трохи на північ, на схід, потім на південь, потім праворуч, потім ліворуч, потім трохи вбік… Як станеш на березі Тиси та подивишся в бік Кавказу, — ой, як довго треба вдивлятися, щоб навіть у мріях повстали величні Казбек та Ельбрус. А тут подумайте: миршаве цуценя, на гестапівських помиях вигодуване, мріє про те, щоб одною лапою стояти на березі Тиси на Угорщині, а другою бруднити Кавказький хребет. Єсть на світі ще одна непогана річка і значно ширша за Тису. Зветься вона Міссісіпі. І єсть на світі ще гори. Звуться вони Гімалаями. Це трішки далі за Кобиляками. Так от, коли вже гестапівські вилупки хочуть будувати велику соборну націоналістичну самостійну і ні від кого не залежну державну, так чого ж брати так вузько: тільки від Тиси і тільки по Кавказ?! Брати, так уже брати! Від Міссісіпі і до Гімалаїв. А то можна взяти ще верстви на півтори за Гімалаї. Оце буде держава! Оце буде територія! Це не те, що: Доведеться тільки текст маршу переробити. І текст, і темп. Щодо темпу українсько-німецькі націоналісти хай спитають у Гітлера: він і його банда набрали відповідного темпу, тікаючи від Кавказу на Тису й далі за Тису. Щодо тексту, коли в бандерівців кебети не вистачить, я допоможу, — тільки не сьогодні, бо, їй-богу, до того противно не тільки про все це писати, а навіть думати. |
||
|