"Самостійна дірка" - читать интересную книгу автора (Вишня Остап)«Самостійний дистрикт»Кажуть, що тепер чудес на світі не буває. Неправильно кажуть: чудеса на світі є. Власне кажучи, чуда, про яке ми оце говоритимемо, в цей момент уже нема, його вже розчудесували, але недавнечко, — ну, з рік тому, — воно було, хоч і мізерне, а проте чудачило. Галичина була за австро-угорської монархії так званою Галіцією, австрійською провінцією, за шляхетської Польщі її перехрещено на Східну Польську, — так вона, страдниця, цілі віки й бідувала, аж поки, 1939 року, не возз'єдналась з Радянською Україною — складовою частиною великого Радянського Союзу. Притулилася Галичина до рідних материних грудей, легко зітхнула й почала жити в рідній хаті. 1941 року загарбали многостраждальну Галичину німецько-фашистські загарбники. Бандери, мельники, бульби, бульбочки, кубійовичі, паньківські, стецьки, грицьки та інші маланюки, донцови та самчуки як гаркнули: — «Ще не вмерла Україна!» А після того ще дужче: — Хай живе самостійна і ні від кого не залежна од Біскайського моря аж до Порт-Артура! Ну, а гітлери, гіммлери, геббельси та інші такі собі ріббентропи й розенберги як гримнули: І ще таке слово гримнули, що його ніяк на папері мені вимовити не можна: соромно. Так бандери, мельники, бульби, бульбочки, кубійовичі, паньківські, стецьки, грицьки та інші маланюки, донцови та самчуки з роззявленими ротами й остовпіли. А гітлери та інші гіммлери їм: — Самостійна! Ди-стри-кт ферштейн!? А бандери: — Вас? А гітлери: — Ди-стри-кт! Кричіть: «Хай живе дистрикт!» Ферштейн? Ну, чого роти пороззявляли? Реви: «Хай живе дистрикт!» Ну?! А бандери: — Хай живе дистрикт! Так ви гадаєте, що це чудо? — Ні, це не чудо — це просто факт. А чудо вже потім сталося. Це тоді, коли бандери і вся їхня бульбо-маланюко-самчукерія в тому дистрикту свій «самостійний дистрикт» для обдурення людей вигадали. Утворили різні Уцк, Уок, «курені молоді», «мужів довір'я». Що воно це все значить? Уцк — український центральний комітет (вроді посередині України). Уок — український окружний комітет (ніби навкруги України). «Курені молоді» — молодь в курені. «Мужі довір'я» — мужі, яким, очевидно, хтось щось має довірити. Отакого бандери навигадували. Це, значить, ознаки дистриктової самостійності. І ото вони, значить, до народу: — Панове! Дивіться! Ми ж вам Уцк, ми ж вам і Уок. Хіба не самостійність!? А до Гітлера й інших гіммлерів: — Паноченьки! Ви не сердьтесь! То ми так! Їй-богу, ні про яку Україну ми не думаємо, а без цього не можна, бо оті «у» нам дуже по душі! А гітлери з гіммлерами на них: — У-у-у-у! — Ой, не гнівайтеся, паночки, — бандери до них. — Їй-бо, не гнівайтеся! Приборкаємо, тоді самі тим «у» скажемо: «у-у-у!» Не залишайте тільки нас без милості вашої. Бачите, який самостійний дистрикт! Хіба не чудо?! Самостійне чудо! Тільки от що, коли говорити правду, — паршивеньке, все-таки, чудо! Уцк, Уок — ну, що це за ознаки самостійності і такої знаменитої держави, як дистрикт?! Робити, так уже робити! Тим паче, що всі посади, які визначають самостійність дистрикту, людьми вже було обсаджено, — треба було тільки дати їм відповідні найменування. Гетьман — Адольф Гітлеренко. Генеральний суддя — Гіммлеренко. Генеральний писар — Геббельсюк. Наказний гетьман — Ганс Франк. Дистриктгетьман — Отто Вехтер. Писарчуки при дистриктгетьманові — Дмитро Донцов, Євген Маланюк, Улас Самчук. Джури — проф. Володимир Кубійович і д-р Кость Паньківський. Виголошувач многоліття гетьманові — забув, як його прізвище. Та ви, може, самі пригадаєте… Оце була б пишна та буйна самостійність! А головне, і правдива, і фактична. А то Уцк, Уок… Паршивеньке чудо! Пхе чудо! |
||
|