"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

вiрить у чеснi вибори. Друже, а ти вiриш у чеснi вибори? Питання, здається,
риторичне. Але зараз мова не про те.
У землянцi висiла географiчна карта району - виборчого округу молодого
кандидата в депутати, на якiй зеленим фломастером позначалися села, де
вiдбулися зустрiчi. Наш молодий герой i його довiрена особа їздили по своєму
виборчому округу на громадському транспортi, а саме на смердючих
автобусах. Дуже втомлива рiч, скажу я вам. Набагато легше було депутату
Колосальному, який роз'їжджав на мiкроавтобусi "Фольксваген" з двома
водiями. I трохи менш комфортно, але теж непогано було головi
райдержадмiнiстрацiї Разiну на тридцятiй "Волзi" з державними номерами й
одним водiєм. Однак обидва були позбавленi головного привiлею - привiлею
бути полюбленими простим народом у ситуацiї, яка в прямому значеннi слова
зближує людей, а саме в громадському транспортi.
Це ж справжнiй кайф - розпочинати зустрiч з виборцями в живiй стихiї
маленького iзольованого простору, де вам нiкуди подiтися одне вiд одного,
вiд запахiв одне одного, вiд звукiв одне одного, вiд присутностi одне
одного, вiд розмови свого сусiда, яку вiн обов'язково хоче вам нав'язати.
Народнi обранцi! Якщо хочете бути з народом, якщо хочете бути його
улюбленцями, користуйтеся громадським транспортом! Але що вам до народу? Тож
їздiть на своїх "iномарках".
А наш кандидат у народнi депутати i його довiрена особа втиралися в
прямому i переносному значеннi слова в довiру виборцiв, оскiльки рейсовi
автобуси були, як правило, наповненi пiд зав'язочку.
- Бабусю, сiдайте на моє мiсце, ви, напевно, ледь на ногах
тримаєтесь! - зав'язував невимушену розмову наш молодий герой.
- Ой, синку, хай тобi Бог здоров'я дає! Так нiжечки болять! Так ручечки
болять натрудженi! Усе болить. Подивись, синку, не можу пучки зiгнути! -
показувала бабуся свої зашкарублi пальцi, що не згиналися. - Порпаєшся в
землi, як жук! I так усе життя! Спасу немає! Думала, що хоч на старiсть
одпочину! Дак хiба дадуть!
Тут вступав у розмову Варфоломiйович.
- Скiльки маєте пенсiї?
- Яка там пенсiя! Та я її у вiчi зроду-вiку не бачу!
- А за кого будете голосувати?
- Бо'йо'зна! Як голова скаже, так i буде. Збере паспорти i сам
проголосує!
- I ви йому довiряєте? (Це знову ж таки Варфоломiйович Дуже голосно,
щоб чув увесь автобус).
- А що менi до того депутата! Вiн живе собi там, нагорi, сам собi керує
i не знає, що дiється на грiшнiй землi. Вiн менi дров не привезе на зиму. А
голова привезе. Як буде добре головi, буде добре й менi.
- Бабусю, не слухайте голову!
- А кого ж менi тодi слухати? Тебе, чи що?
- Мене послухайте. Ось цей хлопець вам мiсце уступив. Хоч вiн i
кандидат у депутати, але їздить з вами в автобусi, як усi. I вiн знає, що у
вас пучка не згинається. А Голова Ваш на "бобiку" ганяє i не знає, як вам,
старенькiй, живеться!
- Дитино! - зверталася зi спiвчуттям бабуся до Пашки. - То ти в
депутати йдеш? Нащо воно тобi здалося, дитино? Вони ж тебе там з'їдять!
Живцем! А не з'їдять - зроблять таким самим бузувiром, як i самi!