"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

- Що я роблю? Куди я пхаюся? Хiба воно моє? Який з мене полiтик? Я хочу
жити нормальним життям. Не боротися нi з разiними, нi з мразiними. Не
розiгрувати роль спасителя! Я хочу любити, жити в маленькому провiнцiйному
мiстечку, виховувати дiтей, вирощувати грушi i щороку робити консервацiї.
У кiмнатi панувала тиша. Лише дiдусь спокiйно плямкав.
Присутнi напружено вдумувалися у сказанi слова, але нiхто нiчого не
розумiв. Бо перебували не на тiй хвилi.
Наш молодий герой, побачивши в очах оточуючих прiрву нерозумiння,
продовжив свою думку:
- А вечорами хочу читати книги...
- ... i дивитися телевiзор... - непевно додала Iдея Iванiвна.
- Так! Уяви собi: i дивитися телевiзор!
- ... лежачи на диванi в пiжамi... - обережно продовжила гру Iдея
Iванiвна.
- Чому обов'язково в пiжамi? - чомусь образився Павло Iванович. - Можна
i в халатi!
- А можна i в сiмейних трусах! - iронiчно зазначила мамочка.
- А що поганого в сiмейних трусах?
Пiсля цiєї фрази Павло Iванович пiдхопився з дивана i повторив спробу
взяття живої фортецi. Спроба знову виявилася невдалою.
Ось тут, мушу зазначити, любий читачу, Iдея Iванiвна абсолютно не має
рацiї. А й справдi! Що поганого в сiмейних трусах? Зараз випускають такi
гарнi екземпляри - просто чудо! Наприклад, купуючи своєму чоловiковi труси
iз Сайта Клаусами i зеленими ялиночками, жiнка може бути цiлком певна, що
вiн у них до коханки не пiде. Це ж вирiшення стiлькох сiмейних проблем! Так
що я зовсiм не розумiю iронiї Iдеї Iванiвни. Цiкаво, до речi, а що дядечко
Гiвi носить замiсть сiмейних трусiв?
Це саме питання, здається, дуже схвилювало самого дядечка Гiвi. Бо вiн
теж дуже прискiпливо дивився на свою кохану:
- Дарагая, при чем здэсь симэйные трусы? Если ты против их, зачэм ты
мнэ ых дарышь?
- Гiвiчок, справа не в трусах, а в принципi! Я його народила i виховала
не для обивательства!
- Ага! - не на жарт образився дядечко Гiвi. - Значит, я абивател!
- Нi, ти мене неправильно зрозумiв... - зам'ялася жiнка.
- Я всё правилна зразумэл.
- Ну добре, я погарячкувала! Беру свої слова назад! Але дядечко Гiвi
ходив по кiмнатi навколо столу й обурено
говорив грузинською мовою.
Iдея Iванiвна стала покiрною-препокiрною. Це дало повий поштовх Павловi
Iвановичу.
- Я ненавиджу цю брудну справу - полiтику! Я ненавиджу брехати,
обманювати, зраджувати. Я хочу бути, як ви. Кожен з вас має свою справу, має
спокiйну совiсть, має незаплямовану честь. На що ви мене штовхаєте?
- А ти будеш чесним полiтиком... - непевно сказав Варфоломiйович.
- Такого не буває. Не-бу-ва-є! Тобто, звичайно, буває... Але такi
полiтики неживучi. Вони не можуть вижити, бо грають не за правилами...
Знову запала мовчанка. Аудиторiя, очевидно, не була готова до дискусiї
на цю тему. Адже це, по сутi, важлива фiлософська i моральна тема. Людям не
притаманне бажання розмiрковувати про такi речi. Кожен став порпатися у