"Борис Гринченко. Брат на брата (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Горяченького! - промовив солдат-доглядач, ставлячи на стiл жестяний
чайник i кладучи франзолю.
Корецький нiчого не вiдказав йому. Машинально, не думаючи про те, що
робить, став поратися з ча║м, потiм швиденько випив його, мов роблячи те,
чого не мiг не зробити з повинностi, лiг на лiжко, заплющив очi i знову
почав мрiяти.
А що, якби справдi спробувати? Не всi ж утечi кiнчаються нещасливо. Бо
доки його тут держатимуть, це невiдомо. Може навiть зашлють кудись на
пiвнiч або на Сибiр... кудись мiж якути... Хiба там менше небезпечностi
смертi? Аби грубий деспот-тюремник виявив свою грубiсть трохи в бiльшiй
мiрi, а невiльник запротестував проти цього, - от уже й готова якась
якутська трагедiя... А якби зараз вирватися туди - на зеленi луки, пiд
сонячне небо! О!..
Вiн зiрвався з лiжка i обiйшов камеру попiд мурами, озираючи ┐х. О,
дуже мiцнi! Вiн спинився перед вiкном, подумав... Звичайно, коли перепиляв
би грати та мотуза путящого, то можна бути внизу... Але ж унизу пiд вiкном
буде двiр, а треба бути за двором. Ну, то як же?
Корецький почав пригадувати собi, що вiн саме бачив, проходячи двором,
уявляв план його, та нiяк не мiг дорозумуватися, де саме вiн опинився б,
коли б iзлiз мотузом з вiкна у двiр. Зда║ться, це вiкно з причiлку. Коли
так, то тодi, ставши на землi, вiн повинен пройти до рогу будiвлi, перейти
двором до середньо┐ брами, нею вступити в другий двiр, тодi знову брама й
аж тодi воля.
Так. Але ж саме в його пiд вiкном ходить вартовий, бiля першо┐ брами
другий, а брама замкнена i ключ у воротаря... так само й з другою брамою.
Нарештi там, за останньою брамою, знову вартовий...
Що ж вiн з ними з усiма робитиме? Поперед усього свiй вартовий, той, що
пiд вiкном... Корецький устав i пiдiйшов до вiкна... Ось чути його ходу.
Вiн обходить частину будинку: проходить проз вiкно, заверта║ за рiг, тодi
знову назад проз вiкно й заверта║ за другий рiг, стрiваючися з другим
вартовим. Ну, то треба...
А що це за галас такий там, на волi? Мов який ярмарок чи базар. Але
тут, - вiн добре зна║, - нiколи не бува║ нi ярмаркiв, нi базарiв... А
такий галас, мов величезне стовпище людей гомонить i вигуку║... Нi, вже
затихло.
Дак треба скористуватися з того часу, як вартовий заверта║ за рiг тюрми
й не може бачити його вiкна. Чи можна встигнути?
Але галас на волi не втиха║. Чути якiсь окремi вигуки, тiльки не
розбереш що... А! догадавсь: це певне не на волi, а в дворi: привели або
виводять великий гурт рештантiв, вони стовпились у дворi й чогось
галасують... Може сваряться промiж себе... може з начальством лаються,
"неповиновенi║ оказують", як каже доглядач, а може так просто галасують...
Ану, пораху║ ще вiн, скiльки часу вартовий бува║ за рогом тюрми.
Пiдождав, поки вартовий, здавалося йому, пiдiйшов до рогу будiвлi й почав
рахувати. Раз, два, три... нарахував усього сто тридцять один... То треба
держати вiрьовку напоготовi, прив'язану... За яких 15 - 20 секунд можна
бути вже внизу, долi - саме тодi, як вартовий буде за заднiм рогом, i
пробiгти до брами...
- Щоб набiгти на другого вартового, що сто┐ть на тiй брамi, - пiдказав
вiн сам собi. - Нi, це дурниця, з цього нiчогiсiнько не буде.