"Борис Гринченко. Брат на брата (Укр.)" - читать интересную книгу автора

А Яковенко все говорить. Вiн швидко, поспiшаючись, уривками переказу║
Корецькому подi┐ двох останнiх мiсяцiв: з'┐зд земських i городських
дiячiв, повсюднi мiтинги, розрухи по городах i селах i, нарештi,
величезний страйк залiзничникiв та iнших робiтникiв, що спинив,
спаралiзував економiчний рух усi║┐ величезно┐ держави... Все це Корецький
чу║, але спершу розумi║ тiльки частину казаного, уривки... Та помалу
почина║ призвичаюватися до всього того, що тут iз ┐м трапилося, почина║
розумiти його i сво║ становище серед цих нових подiй. I невимовна радiсть
обнiма║ його, аж iз глибу душi почина║ рости щось велике, гарне,
непереможне... I воно хоче вирватися на волю, виявитися чимсь - криком, -
чим-небудь, аби тiльки виявитися.
- Стiй! Стiй!
Фаетон спиня║ться, й Корецький помiча║, що стовпище побiльшало.
- Виходьмо... при┐хали, - каже йому Яковенко.
Вiн виходить. Яковенко бере його за руку й почина║ протискуватися крiзь
натовп.
- Пропустiть... пустiть, панове! - говорить адвокат. - Дайте пройти до
помосту, - дуже пильна справа.
Люди нехотя поступаються i пропускають у вузький прохiд - щiлину, що
зараз же знову затуля║ться за ┐ми.
Корецький з Яковенком довго протискуються тим проходом, аж поки нарештi
ноги ┐х намацують щось нiби схiдцi.
- Обережнiше... обережнiше... не впадiть!.. Отут схiдець... - каже
Яковенко й тягне за руку Корецького вгору, все серед того ж натовпу.
Корецький силку║ться не впасти, намацу║ ногами серед чужих нiг якiсь
нiби дошки i сходить усе вище й вище, увесь час дивлячися вниз i пильнуючи
сво┐х рухiв.
- Ну, прийшли! - говорить Яковенко.
Корецький пiдводить голову i бачить перед собою стiл, поставлений на
якомусь помостi, а за столом якогось добродiя... Вiн зараз же пiзна║
доктора Лавренка й розумi║, що це голова мiтингу. Бiля його за столом ще
дво║: один сидить, а другий, зовсiм незнайомий Корецькому, молодий,
чорнявий чоловiк з худим обличчям, говорить промову.
I враз спершу стиха, а далi все голоснiше й голоснiше чу║ться навкруги:
- Корецький!.. Корецького привезено!.. Випустили!.. Визволено!..
Корецький!.. Корецький!..
Голова мiтингу Лавренко поверта║ться й бачить Корецького. Вiн швидко
вста║ i стиска║ йому руку.
- Який я радий... - але голос урива║ться йому, а навкруги змага║ться
все дужчий i дужчий крик:
- Корецький!.. Корецький!..
Чорнявий промовник замовка║. Лавренко маха║ обома руками на натовп,
просячи мовчання. Як трохи притиха║, вiн голосно, на ввесь майдан, гука║:
- Громадяни! Воля справдi наступила... Перший день нашого
конституцiйного життя вже зазначився: перед нами вже не в тюрмi, а на волi
один з борцiв за його, за щастя народне, - квген Петрович Корецький.
- Ура, Корецький!.. Ура!.. Хай живе воля!.. Ура, Корецький!..
Корецький бачить перед собою море голiв, а над ним - геть скрiзь по
майдану - купаючись у золотому сяйвi, в'ються, то згортаючись, то
розгортаючись, червонi прапори з якимись написами... А он один бiлий - це