"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора А далi солов'у слухають довгу й тасмничу морзянку поцiлункiв, яку ми
можемо передати хiба що найщедрiшою багатокрапкою. - Що то за хмарка пливе, Азазеле? - Де? - А он - понад лiсом... - Господи! Це ж не хмарина, а божа перина! Не спиться старому, кари на нього небесноу немас! Катасться по парафiу опiвношник!.. Ану, хутенько ховайся за моу крила, щоб Всевидющий не побачив... А з неба уже гримить Гучномовець: - Азазеле, де ти? - Ось я! - озивасться хлопець. - А що там у тебе за крилами? - Тiнь моя. - Гарна тiнь твоя... Вродлива... Викапана праматiр рва... I що ти з нею робиш, Азазеле? - Славлю iм'я твос! - Як це? - А от послухай... I вiн заспiвав янгольським голосом: Нiч яка, господи, мiсячна, зоряна, Видно, хоч голки збирай!.. - Це добре! Лiг Всевишнiй на теплу перину та й поплив над грiшною землею далi. А хлопець знову вдарив по золотих струнах: Ой не свiти, мiсяченьку, Не свiти нiкому... Ой, давно це було. Вже й того бога немас, а закоханi i досi за небом пильнують... Вранцi на небi стався шарварок. Херувiмчики вмочували пензлi у веселку i, зазираючи у шпаргалку, сумлiнно мазали на хмарах: "Солiсти янгольського хору! Всi, як один, вiддамо славоспiви своу Всевишньому!" "Спасибi, боже, вам за те, що ви нам сонце запалили!" "Янголятам до 16 вiкiв дивитися на грiшну землю - зась!" "Слава нашому батьковi рiдному!" "Пийте божественний нектар!" "У раймазi с великий вибiр арф та нiмбiв усiх розмiрiв i фасонiв". "До вiдома солiстiв янгольського хору: _згуртовано здамо крила у небесну чистку_! Строк - три доби". Навiть на Мiсяць причепили табличку: "Зривати з неба зiрки суворо заборонено!" Того ж дня оповiдали першу сатиричну притчу: "Один янгол запитав другого: "Де ти сьогоднi во славу спiвасш?" - "Я? |
|
|