"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу авторавiдреагувала:
- Книга скарг знаходиться у схованцi на десятому поверсi. Сходи на ремонтi. Ключ вiд схованки давно загублено, бо якась нечиста сила викинула його у смiттспровiд. Як.правило, опiсля такоу заяви ошелешений вiдвiдувач задкував до дверей, оббитих вогнетривкою шкiрою (уу шляхом дуже хитромудрих комбiнацiй вимiняли у пеклi на рiчний запас дров). Але цей прохач замiсть заголосити дурним базарним криком лише осяйно всмiхнувся, нiби почув дотепний жарт. Вiдьмочка глянула на нього ще з бiльшою пiдозрою. Воiстину якийсь ненормальний! Ти йому про загублений ключ, а вiн тобi - зуби вискалюс. Точно псих! I не iнакше! - Ви довго будете заважати менi плiдно працювати? - запитала вона з емоцiйнiстю придорожнього стовпа. - I багато таких, що вам заважають? - не реагував на уу промовистi натяки Хам. - Трапляються, - вiдрубала язичком, мов сокирою, вiдьмочка. - Та що ви кажете? - Що знаю, те й кажу. Недавно був тут один чокнутий. Його не долiкували i випустили, а вiн до нас з претензiями прийшов. Якщо народився дебiлом, то це вже невилiковно. Ви часом не з його родичiв? - Здасться, нi, - замислено вiдповiв Хам. - То хто ж ви? - Не впiзнасте? - Ха! I ще тричi - ха-ха-ха! - Я всевладний Циркуляр Другий! Коли що, вмить кину за графи! жахнулася. А Хам не вгавав: - Чи знасте, що я з вами зроблю? От вiзьму i зроблю! Тут нiкого нема... - Що?! - Проб'ю дiркоколом! - Ой! - Засуну в найдовшу шухляду! - Ай! - Личко так проштемпелюю, що мати рiдна не впiзнас! - Ой-ой-ой! Вiдьмочка притьмом випорхнула з-за столу i вмить зачинилася в iнвентаризованiй шафi. Шлях до святоу iз святих був звiльнений. Вiзит до головколодника минувся ще в бiльш божевiльному темпi: щоб здобути останнiй пiдпис, на проектi ковчега вистачило однiсу хвилини. Сталося чудо - нарештi збулося закличне i, здавалося б, мiфiчне гасло: "КОЖНIЙ СПРАВI - ОДНУ ХВИЛИНУ!" Рiвно за хвилину Хам вийшов з кумирнi. Зачиняючи за собою дверi, ще й встиг гукнути: - Свiдкiв нема! Потiм мимохiдь штурхнув ногою iнвентаризовану шафу. - Ай! - почулося звiдти. У келiу промбудматерiалiв сказали: - Ну, от бачите! Чого було гарячкувати? Не мине й ста рокiв, як ви свiй |
|
|