"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора

сказати як об'сктивна людина. Далi тонке почуття мiри, без якого
немислимий справжнiй митець, редакторовi зрадило. Це я кажу як принципова
людина. Крiм Iафета, якого Хам намалював навiть мало, вiн ще зобразив
мене. Антиiсторичнiсть, недоречнiсть i шкiдливiсть цього малюнка одразу
впадас в око: читач бортнiвки з першого погляду бачить, нiбито я будую не
ковчег, а величезну ложку. Та ще й згори написав - "ЛОЖКОБУД СОБIРОБА
СIМА". А внизу - такi слова, нiби я свосю працею ще й пишаюся:
- Оце ложка - аж до миски не лiзе!
А мiж тим, досить повернути голову праворуч, щоб реальна й свiтла
дiйснiсть перекреслила цей чорний наклеп: на стапелях стоуть хоч i
неоковирний, але ковчег! Зовсiм не ложка! Це ж ясно видно...
Ну, Хаме, зачекай! Я ще зроблю з тебе карикатуру! Мавпячiй мордi
люмпен-резуса позаздриш!"

"До Потопу залишасться ще аж чотири мiсяцi!
Про розваги ковчегобудiвникiв нiхто не дбав. Навiть у карти не граю:
Iафет в очко обiбрав мене до нитки. Хожу тепер, мов лахмiтник, бо зняв
одяг з опудала. Ось тiльки сьогоднi був влаштований цирк. Та й то
випадково: просто саме сьогоднi Хам заходився ресструвати чотириногих
пасажирiв. За гирю Хамовi правив iндiйський слон. Усяку звiрину, що
виявлялася важче слона. Хам списував за борт. Гармидер зчинився неабиякий.
Звiрi вили, гарчали, рикали, скавучали, скiмлили - аж у вухах лящало. Ото
комедiя була, коли черга дiйшла до мамонта! Ясно, що ця волохата гора з
бивнями до землi не мала нiяких шансiв потрапити на ковчег. Припленталися
i рiзнi стегозаври, диплодоки, тиранозаври, iгуанодони, динозаври,
бронтозаври та ще якiсь заври - цiлий натовп. Хам ледве вiдiгнав ух
хворостиною.
- Киш, киш! - кричав вiн, мов на горобцiв. - Ану, паняйте у музей! Бо й
кiсток ваших палеонтологи не зберуть!
От смiху було! Я так реготав, що в мене молоток в трюм упав i
загубився..."

"До Потопу залишасться ще аж два мiсяцi!
Мене все дужче хвилюс проблема харчування. Це ж на борту цiла отара
удокiв поназбиралася. На виробничiй нарадi я це питання загострив, пiдняв
на належну височiнь i поставив руба:
- Чи думав Хам про те?
- Думав, - каже Хам.
- Еге ж, ми це знасмо: дурень думкою багатiс...
Але сьогоднi Хам пригнав сорок возiв пресованих у камiнь вiтамiнiв. З
розрахунку: на кожен день плавби - по возу. Що корми пресованi в камiнь -
не бiда: на те й Потоп, щоб стало чим розмочувати. Але подумаймо: якби не
моя завбачливiсть, чи були б отi вози? Виходить, що Хам нiчого не робить
сам".



10. НА КОВЧЕЗI ЗЛИЙ СОБАКА

Витяги з щоденника Iафета.