"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора

"...Виявлясться, земляни, як двi краплi Аш-два-о, схожi на корiнних
альдебаранцiв. Або навпаки: дивлячись як дивитись.
Генiальний супернавiгатор Циркуль Кут безупинно повторюс:
- А що я казав!
I справдi, його надприродне передбачення вразило всiх нас. Правильно
старi альдебаранцi кажуть: око бачить далеко, а розум ще далi.
Сьогоднi симпатична, як земнi дiвчата, астроконсульт Кра Суня,
синхрофазотронний роботтлумач Кi Бер i я вирушили в четверту подорож по
цiй чарiвнiй планетi.
У дорозi Кi Бер, що вiдзначився тут неабиякою пам'яттю навiть на
мiсцевi анекдоти, оповiдав веселi iсторiйки з життя першолюдей Адама та
рви, а також ухнього Всевишнього патрона. Та найбiльш дотепними,
несумнiвно, були анекдоти на космогонiчнi теми Сотворiння Свiту. Веселiших
нiсенiтниць досi нам чувати не доводилось...
Ми й незчулися, коли дiсталися до мiста. Уже пiд його мурами нас чекала
вражаюча дивовижа. На глиняному пагорбi, серед суходолу, височiли ребра
фантастичноу споруди. Виявлясться, це будували водоплавний ковчег! А тут
же навiть ручая поблизу нема...
Як i минулого разу, ковчегобудiвники-рiзнороби Сiм та Iафет були
захопленi свосрiдним iнтелектуальним змаганням - грали в пiдкидного дурня.
Старший виконроб Ной, зрозумiло, зранку подався на чергову виробничу раду
в парафiу "Головколодапостачзбуту". Тiльки Хам старанно, у потi чола
свого, здобував хлiб свiй на стапелях.
Мешканцi мiста зустрiли нас привiтно й радiсно. Звiдусiль лунали
вiтальнi вигуки тубiльцiв:
- Цирк приухав!
Весело верещали малюки:
- Цирк! Цирк! Цирк!
Очевидно, так ухньою мовою звучало iм'я генiального супернавiгатора
Циркуля Кута. Безумовно, своуми космiчними звитягами вiн заслугував славу
i на цiй, третiй вiд мiсцевого свiтила, планетi.
Найдопитливiшi з тубiльцiв пiдходили ближче i, мило нiяковiючи,
запитували, хто кого покладе на лопатки - наше одоробало (так, очевидно,
звучало ухньою мовою слово "робот") чи ведмiдь, якого водив по риночку на
ланцюгу старий циган. Ми щиро посмiялися з цих нехитрих жартiв.
- Наш могутнiй Кi Бер, - нарештi поблажливо пояснив я, а робот
переклав, - покладе ведмедя одним щиглем.
- А Великого Ога подужас?
- А хто ж вiн - цей Великий Ог?
- Ог - гiгантопiтек, що сидить у шинку.
- Завжди сидить? - одразу зацiкавився я.
- Звiсно, завжди.
- Але чому?
- Бо такий великий, що в дверi не лiзе.
- Як же вiн у шинок потрапив?
- Хтозна! Може, навколо нього будували...
- А далеко цей шинок з Огом?
- Та ось тутечки, за рогом...
Ми усi трос - Кра Суня, Кi Бер i я - не гаючись анi хвилини, швидким
кроком рушили по вказаному маршруту, щоб якнайскорiше поглянути на