"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора

храму не увiйшли, на дворi волали:
- Самууле, Самууле, де ти?
Глас народу - глас господа.
Вийшов я на поклик його до отари овечок божих i мовив:
- Раби божi, ось я.
- Самууле, скажи присуд свiй!
- Про що?
- Царя хочемо!
- У нас один цар - небесний. Навiщо вам iнший? Цар земний - тимчасовий,
бо вiн - смертний. А цар небесний сидить на престолi вiчно.
- Хочемо земного царя! - затялася i ревом реве отара.
- А чи не пожалкусте?
Запитав я ух, а сам у розпачi розмiрковую: як опаскудити того, кого ще
й нема?
Аж тут зiйшов у думки моу дух святий i осяяв помисли ще не зреченою
мудрiстю, яку я i мусив зректи. Дух пiдказав менi: сдиний досвiд
владарювання - мiй власний. То хiба не вiдаю я, як сам владарюю? А хiба не
можна звинуватити майбутнього царя у тому, в чому я звинуватив би себе
самого? Шкоди менi це не завдасть. Адже я не викриватиму теперiшнс, а
пророкуватиму прийдешнс. Усе погане - ще тiльки попереду.


- Слухайте слово мос! - гукнув я щосили. - Слухайте, бо йде воно не вiд
мене, малого й убогого, а вiд самого бога - царя небесного! I це не я
кажу, а моуми недостойними вустами глаголить сам Всевишнiй владар твердi
небесноу i земноу!
Замовкла отара, дослухаючись до слова божого, бо всi думки своу я
некорисливе вiддав господу нашому.
- Знайте: царевi багато треба - прислужникiв i жiнок для двору, воякiв
i рабiв. А де вiн ух вiзьме? У вас вiзьме! Цар даруватиме сановникам своум
для прожитку мiста i села, угiддя i лани. А де вiзьме? У вас вiзьме! Вiн
накладе на вас незчисленнi податки, i добра у вас стане, що прийде голий,
покладе його за пазуху та й понесе. Вiд усього вiн у вас вiзьме - вiд
ланiв, вiд угiдь, вiд лiсiв, вiд виноградникiв, вiд худоби, вiд ремесел,
вiд торгiв i навiть вiд синiв i дочок ваших.
В отарi стривожено зашепотiлися.
- Цар пiде шукати собi бранноу слави, а ви згубите синiв своух. Цар
загарбас чужi скарби, а ви ух омисте слiзьми своуми. Цар триматиме
сановникiв у розкошах, а ви ходитимете у вошах. Цар дармоудiв своух сито
годуватиме, а заморенi дiти вашi голодуватимуть. Цього хочете? Оберемо
царя - утiхи на годину, а бiди до смертi. То невже вам гнобителя
забаглося?
Але з дурнями i розумному погано: дай дурням макогiн, то вони собi й
лоби поб'ють. Так i тут:
- А ти, Самууле, дай нам добросердного царя!
Сказано: дурням i бог не противиться. Тому i я наважився:
- Бог творив свiт шiсть днiв. От i менi удiлiть такий строк. На шостий
день я назву царя вам за божим велiнням.
- Згода, Самууле!
Дух святий вдруге зiйшов у думки моу i вдруге осяяв мудрiстю: можна