"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора

- Усi вказiвки Згори - генiальнi!
- Осанна! Осанна! Осанна!
Iнодi повз хмари пролiтас по дорозi в раймаг необережний янгол i нараз
штопором тiадас, завихрений надпотужною "осанною".
- А щоб ви сiрки напилися! - безсило ласться янгол, пiрнаючи в
стратосферу.
- А щоб вам смолою пельки позалiплювало! - свариться вiн.
- А щоб ви завили вiд мук пекельних! - бажас бiдолаха вiд щироу душi,
тяжко гепаючись на твердь земну i ламаючи крила внаслiдок невдалоу
вимушеноу посадки.
Контингент падших янголiв неухильно збiльшувався. А серед земних
богодухих створiнь поширились реальнi уявлення про iстинне раювання. Бiля
бочок з пивом одразу побiльшало нероб. Вони швидко опанували високе
мистецтво славословити того, хто ух частус...
Саме в тi славословнi днi Всевишнiй викликав на чергову оперативну
нараду двох наймогутнiших серед потойбiчних сановникiв архангелiв -
небесного теоретика, красунчика й чепуруна Гавриула та головнокомандувача
вiйська небесного, вкритого, мов дракон залiзною лускою, усiма можливими й
неможливими звитяжними вiдзнаками, якi сучасним стратегам й не снилися,
архангела Михаула. Всевишнiй завжди викликав не бiльш як двох архангелiв.
З одного боку, це пiдкреслювало його нечувану демократичнiсть (один проти
двох!), а з другого боку, завжди забезпечувало Наймудрiшому вирiшальну
бiльшiсть голосiв, оскiльки бог-отець, бог-син i бог-дух святий в його
трисдинiй особi незмiнно голосували одностайно. Усi трос трималися твердоу
й непохитноу вiри: вони вiрували у власний Генiй. Само собою, усяка решта
тiй трiйцi в однiй особi ввижалася викiнченими придурками. Але,
погодьтеся, подекуди саме придурки пречудове пасують принциповi
колегiальностi i створюють неповторний демократичний антураж.
Та перейдемо вже вiд небесних плiток до конкретних справ небесноу
канцелярiу.
- Вельмишановнi панове архангели! - гучно мовив Головуючий, вiдкриваючи
нараду. - 3 часiв вiкопомного Всесвiтнього Потопу ми досягли у такiй
важливiй ланцi нашоу дiяльностi, як змiнення вiри святоу, незаперечних
успiхiв.
Архангел Михайло споважнiв.
- Супермегатонними блискавками одним махом спалено мiста Содом та
Гоморру! - не вгавав Гучномовець.
Головнокомандувач, з голови до нiг одягнений в нагородну луску,
набундючився.
- Проведено блискучу каральну акцiю пiд кодовою назвою "Десять покарань
ргипетських"!
Михайло з удаваною скромнiстю кахикнув.
- Вирiзано до ноги племена хананеян, фiлiстимлян, аморреян та iнших
iновiрцiв!
Михайло грiзно набурмосився i забряжчав нагородною лускою.
- Успiшно завершено тисячi дрiбнiших, але завжди тотальних по
нещадностi акцiй, якими всi ми можемо заслужено пишатися.
- Так точно! - не втерпiв Михайло.
- Хвала тобi, господи! - пiдтримало його ревище за вiкном, аж вiкна
задеренчали.