"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора А хiба ж то моя провина, що найбiльшого брехуна, iнтригана i здирника
уславили в Бiблiу як найвидатнiшого пророка? Можна сказати, оголосили зразково-показовим iдеалом! Щоб було кого наслiдувати молодiй тямущiй змiнi... Справжнiй пророк завжди готовий на будьякий подвиг! Звитяжити над свосю тлiнною плоттю - це йому раз плюнути. Примiром, я непитущий. А доводиться й чаркуватися! А все чому? Вiд полум'яноу любовi до свого ближнього, що й заповiдав нам пророк Самуул, засновник школи пророкiв та уу святий патрон. Чого тiльки не вдiсш заради ближнього свого! А мiй найближчий ближнiй - клептоман. Вiн мешкас з дружиною Iдою у сусiднiй келiу студентського гуртожитку. Хоч мiй сусiда Iсвусей клептоман, але не безнадiйний. Я з любовi до ближнього розробив делiкатну психотерапiю, яка без тиску з мого боку дас чудовi наслiдки. Скажiмо, приходжу я з практичних занять (а навчаюся, як уже сказано, в школi пророкiв) i бачу: знову скрутила Iсвусея тяжка хвороба. Бо мого нiмба на цвяшку нема... Я не зчиняю галасу: - Грабують! Де дружинники? Я витягую пару пляшок оковитоу, яка чудодiйно вилiковус вiд усiх хвороб (головне - профiлактика!), i з слейною посмiшкою стукаю до келiу сусiди. - Хто там? - Це яб Iона, сусiда твiй. - А чого тобi? - Iсвусею, - брешу я з гуманнiстю велелюбного слуги божого, - сьогоднi поговоримо... I що ви думасте? Профiлактика дiс! Iсвусей розчулено дякус, приходить, дарус менi мiй власний нiмб та ще турботливо непокоуться: - А чи буде вiн тобi, Iоно, за розмiром? Я одразу примiряю цiнний, а тому й некорисливий дарунок. I що ви думасте? Нiмб як на мене роблений! Сусiда радiс, наче мала дитина. Несе до мене в келiю солонi рижики, маринованi огiрочки, квашену капустку з дрiбними райськими яблучками. А я ставлю на стiл казанок з картоплею у мундирах та всохлий оселедець (через оту велелюбну профiлактику доводитья заощаджувати). Ми сидимо, гомонимо i до пiзньоу ночi спiвасмо янгольських пiсень: Обнiмалися, цiлувалися, Одним крилечком укривалися!.. Наступного дня приходжу я з занять i з присмнiстю зауважую: нема власяницi. Проте я не галасую: - Власяницю поцупили! Куди дивиться варта тирана Iсровоама Другого? Натомiсть негайно лечу, мов на янгольських крилах, по швидку допомогу до найближчоу крамницi, а тодi стукаю до сусiди: |
|
|