"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора

А хiба ж то моя провина, що найбiльшого брехуна, iнтригана i здирника
уславили в Бiблiу як найвидатнiшого пророка? Можна сказати, оголосили
зразково-показовим iдеалом! Щоб було кого наслiдувати молодiй тямущiй
змiнi...
Справжнiй пророк завжди готовий на будьякий подвиг! Звитяжити над свосю
тлiнною плоттю - це йому раз плюнути. Примiром, я непитущий. А доводиться
й чаркуватися! А все чому? Вiд полум'яноу любовi до свого ближнього, що й
заповiдав нам пророк Самуул, засновник школи пророкiв та уу святий патрон.
Чого тiльки не вдiсш заради ближнього свого!
А мiй найближчий ближнiй - клептоман.
Вiн мешкас з дружиною Iдою у сусiднiй келiу студентського гуртожитку.
Хоч мiй сусiда Iсвусей клептоман, але не безнадiйний. Я з любовi до
ближнього розробив делiкатну психотерапiю, яка без тиску з мого боку дас
чудовi наслiдки.
Скажiмо, приходжу я з практичних занять (а навчаюся, як уже сказано, в
школi пророкiв) i бачу: знову скрутила Iсвусея тяжка хвороба.
Бо мого нiмба на цвяшку нема...
Я не зчиняю галасу:
- Грабують! Де дружинники?
Я витягую пару пляшок оковитоу, яка чудодiйно вилiковус вiд усiх хвороб
(головне - профiлактика!), i з слейною посмiшкою стукаю до келiу сусiди.
- Хто там?
- Це яб Iона, сусiда твiй.
- А чого тобi?
- Iсвусею, - брешу я з гуманнiстю велелюбного слуги божого, - сьогоднi
у мене день народження. Запрошую тебе до себе в гостi. Посидимо,
поговоримо...
I що ви думасте?
Профiлактика дiс!
Iсвусей розчулено дякус, приходить, дарус менi мiй власний нiмб та ще
турботливо непокоуться:
- А чи буде вiн тобi, Iоно, за розмiром?
Я одразу примiряю цiнний, а тому й некорисливий дарунок.
I що ви думасте?
Нiмб як на мене роблений!
Сусiда радiс, наче мала дитина. Несе до мене в келiю солонi рижики,
маринованi огiрочки, квашену капустку з дрiбними райськими яблучками. А я
ставлю на стiл казанок з картоплею у мундирах та всохлий оселедець (через
оту велелюбну профiлактику доводитья заощаджувати).
Ми сидимо, гомонимо i до пiзньоу ночi спiвасмо янгольських пiсень:

Обнiмалися, цiлувалися,
Одним крилечком укривалися!..

Наступного дня приходжу я з занять i з присмнiстю зауважую: нема
власяницi.
Проте я не галасую:
- Власяницю поцупили! Куди дивиться варта тирана Iсровоама Другого?
Натомiсть негайно лечу, мов на янгольських крилах, по швидку допомогу
до найближчоу крамницi, а тодi стукаю до сусiди: