"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу авторавласнiсть, хапас хвора людина без злого умислу! Як лiкувати, то
лiкувати... - Золото у мене, а не жiнка! - аж розчулився Iсвусей. - Добра душа! Тож з цього приводу... I вiн рiшуче потягнув до себе сулiю. Отак нiвроку i алкоголiком можна стати! А чим тодi лiкуватися? 3. БЕЗ МУКИ НЕ ВУВА НАУКИ "Не все жити чужим розумом, пора i за свiй взятися". Народне прислiв'я. Як не щастить, то вже не щастить. Скiльки я добрих справ зробив, та якось так виходить, що про них краще мовчати. Така вже у мене лиха вдача. Вiзьмемо випадок з Iсвусесм. Я його лiкував вiд клептоманiу. А що вийшло? Спився сусiда до того, що, окрiм практичних занять по жебракуванню у храмах божих, нiякоу iншоу науки не визнав. Правду кажучи, добру копiйчину мас! Особливо пiд час довжелезних всенощних вiдправ. Як нiч, вiн - до храму, його дружина Iда - до мене. А як менi не втiшити покинуту жiнку? Зрештою, чого нас навчають? пристрастi, знiмати страждання. Ото приходить Iда та й у своух намiрах сповiдасться. А на ранок я вiдпускаю уй усi грiхи. I йде Iда вiд мене зовсiм безгрiшною. I досi не чув вiд неу жодних нарiкань! Та хiба про це комусь скажеш? Адже тауну сповiдi слiд берегти якнайсуворiше... Або вiзьмемо сьогоднiшнiй випадок. Iшов я на випускний екзамен з першооснов слова божого i твердо вiрував, що витягну бiлет з номером 13. I не дивина: я щоразу витягаю бiлет з цим осоружним номером. Не iнакше отака моторошна доля менi на роду записана. Уся наша братiя оцiсу чортовоу дюжини боуться, як дiдько свiчки, а бог кочерги. Та найбiльше жахаюся я. Так жахаюся, що, крiм страхiтливого бiлета N 13, нiчого i не вчу. Я точно знаю, що витягну саме цей фатальний номер. I маю всi пiдстави отак думати: наша нажахана до смертi братiя завжди якось примудрясться позначити потворний номер святим хрестом. I що б ви думали? Коли я пiшов вiдповiдати i витягнув бiлет, то одразу застерiг: таки номер 13. Жах! Навiть зимно стало... Вiд долi не втечеш! Братiя з непiдробним жалем i щирим спiвчуттям дивилася на мене, як на безневинну жертву, приречену до неминучоу страти. Правду старi люди |
|
|