"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора

власнiсть, хапас хвора людина без злого умислу! Як лiкувати, то
лiкувати...
- Золото у мене, а не жiнка! - аж розчулився Iсвусей. - Добра душа! Тож
з цього приводу...
I вiн рiшуче потягнув до себе сулiю.
Отак нiвроку i алкоголiком можна стати! А чим тодi лiкуватися?



3. БЕЗ МУКИ НЕ ВУВА НАУКИ

"Не все жити чужим розумом, пора i за
свiй взятися".
Народне прислiв'я.

Як не щастить, то вже не щастить.
Скiльки я добрих справ зробив, та якось так виходить, що про них краще
мовчати. Така вже у мене лиха вдача.
Вiзьмемо випадок з Iсвусесм.
Я його лiкував вiд клептоманiу. А що вийшло? Спився сусiда до того, що,
окрiм практичних занять по жебракуванню у храмах божих, нiякоу iншоу науки
не визнав. Правду кажучи, добру копiйчину мас! Особливо пiд час
довжелезних всенощних вiдправ.
Як нiч, вiн - до храму, його дружина Iда - до мене.
А як менi не втiшити покинуту жiнку? Зрештою, чого нас навчають?
Найголовнiшому: щирiй любовi до ближнього свого, високому вмiнню гамувати
пристрастi, знiмати страждання. Ото приходить Iда та й у своух намiрах
сповiдасться. А на ранок я вiдпускаю уй усi грiхи. I йде Iда вiд мене
зовсiм безгрiшною.
I досi не чув вiд неу жодних нарiкань! Та хiба про це комусь скажеш?
Адже тауну сповiдi слiд берегти якнайсуворiше...
Або вiзьмемо сьогоднiшнiй випадок.
Iшов я на випускний екзамен з першооснов слова божого i твердо вiрував,
що витягну бiлет з номером 13.
I не дивина: я щоразу витягаю бiлет з цим осоружним номером. Не iнакше
отака моторошна доля менi на роду записана.
Уся наша братiя оцiсу чортовоу дюжини боуться, як дiдько свiчки, а бог
кочерги.
Та найбiльше жахаюся я.
Так жахаюся, що, крiм страхiтливого бiлета N 13, нiчого i не вчу. Я
точно знаю, що витягну саме цей фатальний номер. I маю всi пiдстави отак
думати: наша нажахана до смертi братiя завжди якось примудрясться
позначити потворний номер святим хрестом.
I що б ви думали?
Коли я пiшов вiдповiдати i витягнув бiлет, то одразу застерiг: таки
номер 13.
Жах! Навiть зимно стало...
Вiд долi не втечеш!
Братiя з непiдробним жалем i щирим спiвчуттям дивилася на мене, як на
безневинну жертву, приречену до неминучоу страти. Правду старi люди