"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора

- А в цього знахабнiлого розорителя, - знову тицяс перстом на мене, -
щовечiр празник - святкус свiй нескiнченний день народження! Негiдник! Хоч
би рiдну матiр не ганьбив! Де це бачено, щоб якась жiнка щодня того самого
бовдура народжувала? А вiн одне знас - на дурняк пиячити! Хай вiн помиув
нап'сться i поверне всi подарунки згiдно перелiку!
Уявлясте?
Набалакала стiльки, що й в полу сутани не зiбрати.
Плюнув я спересердя на свою хатню терапiю i рiшуче скасував усi
профiлактичнi зусилля. Дверi свосу келiу оздобив такими засувами, що й на
воротях фортецi Iсровоама Другого не бачили.
А що я мав робити? Хiба ж вгадасш наперед, що жiноча стать утне?
Провiщати жiночi вчинки - справа ще безглуздiша, нiж передрiкати прогноз
погоди. У святому письмi сказано ж: жiнку сотворено на погибель
чоловiковi. Вона - помiчниця диявола! А хiба нi? Як не вiрите, пiдiть на
базар та з будь-якою перекупкою побалакайте. Що не баба, то уже й чорт у
спiдницi!
Коротко кажучи, перекрив я до свосу келiу всi проходи.
Осиротiлий клептоман похмуро стежив за моуми огидними дiями. Що не
день, йому гiршало. Руки в нього трусилися, а в очах з'явився полохливий
неспокiй. У мене теж на серцi шкребло.
Цiлий тиждень нещасний Iсвусей тримався героучно. Лише вчора стався
знаменний рецидив.
Коли я повертався з практичних занять по спустошенню кишень вiруючих,
Iсвусей впiймав мене у темному коридорi i притис до стiни, мов розiп'яв.
- Iоно, сьогоднi у мене день народження, - збрехав вiн з гуманнiстю
велелюбного слуги божого. - Заходь до мене увечерi - посидимо,
поговоримо... А поки дружини нема, вiзьми на подарунок моу новi натiльнi
кайдани, що пречудове обдирають плоть до самiсiньких кiсток! Я ух ще
навiть не примiрював... Будь другом!
Вечiр минув пречудове.
Ми з Iдою склали гарний дует i спiвали янгольських пiсень:

Обнiмалися, цiлувалися,
Одним крилечком укривалися...

По тих спiвах Iда зачудовано глянула на мене та й мовила:
- Ех, якби до цих пiсеньок та додати практичнi заняття...
- Все у руцi божiй! - обережно пообiцяв я. - Усi ми живемо його мудрим
промислом...
- Ой, правда? - розквiтла Iда, осяяна небесним одкровенням.
- Iстинно кажу! - велелюбно засвiдчив я.
От тiльки Iсвусей дещо псував менi настрiй - нiяк не лягав спати. Та ще
брехав розумницi Iдi, нiбито я - клептоман. I що, мовляв. тхнiй святий
обов'язок вилiкувати мене вiд цiсу пекельноу хвороби.
I що б ви думали?
Iда охоче погодилася!
Вона навiть вразила нас обох чудовим зразком жiночоу логiки.
- Вiдомо, - дуже лагiдно мовила молодиця, - що жiнка - власнiсть
чоловiка. Отож, мiй любий Iсвусею, якщо ти побачиш мене в келiу клептомана
Iони, не сумуй - я повернуся. Не буду ж я пручатися, коли мене, як чужу