"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора - А в цього знахабнiлого розорителя, - знову тицяс перстом на мене, -
щовечiр празник - святкус свiй нескiнченний день народження! Негiдник! Хоч би рiдну матiр не ганьбив! Де це бачено, щоб якась жiнка щодня того самого бовдура народжувала? А вiн одне знас - на дурняк пиячити! Хай вiн помиув нап'сться i поверне всi подарунки згiдно перелiку! Уявлясте? Набалакала стiльки, що й в полу сутани не зiбрати. Плюнув я спересердя на свою хатню терапiю i рiшуче скасував усi профiлактичнi зусилля. Дверi свосу келiу оздобив такими засувами, що й на воротях фортецi Iсровоама Другого не бачили. А що я мав робити? Хiба ж вгадасш наперед, що жiноча стать утне? Провiщати жiночi вчинки - справа ще безглуздiша, нiж передрiкати прогноз погоди. У святому письмi сказано ж: жiнку сотворено на погибель чоловiковi. Вона - помiчниця диявола! А хiба нi? Як не вiрите, пiдiть на базар та з будь-якою перекупкою побалакайте. Що не баба, то уже й чорт у спiдницi! Коротко кажучи, перекрив я до свосу келiу всi проходи. Осиротiлий клептоман похмуро стежив за моуми огидними дiями. Що не день, йому гiршало. Руки в нього трусилися, а в очах з'явився полохливий неспокiй. У мене теж на серцi шкребло. Цiлий тиждень нещасний Iсвусей тримався героучно. Лише вчора стався знаменний рецидив. Коли я повертався з практичних занять по спустошенню кишень вiруючих, Iсвусей впiймав мене у темному коридорi i притис до стiни, мов розiп'яв. - Iоно, сьогоднi у мене день народження, - збрехав вiн з гуманнiстю поговоримо... А поки дружини нема, вiзьми на подарунок моу новi натiльнi кайдани, що пречудове обдирають плоть до самiсiньких кiсток! Я ух ще навiть не примiрював... Будь другом! Вечiр минув пречудове. Ми з Iдою склали гарний дует i спiвали янгольських пiсень: Обнiмалися, цiлувалися, Одним крилечком укривалися... По тих спiвах Iда зачудовано глянула на мене та й мовила: - Ех, якби до цих пiсеньок та додати практичнi заняття... - Все у руцi божiй! - обережно пообiцяв я. - Усi ми живемо його мудрим промислом... - Ой, правда? - розквiтла Iда, осяяна небесним одкровенням. - Iстинно кажу! - велелюбно засвiдчив я. От тiльки Iсвусей дещо псував менi настрiй - нiяк не лягав спати. Та ще брехав розумницi Iдi, нiбито я - клептоман. I що, мовляв. тхнiй святий обов'язок вилiкувати мене вiд цiсу пекельноу хвороби. I що б ви думали? Iда охоче погодилася! Вона навiть вразила нас обох чудовим зразком жiночоу логiки. - Вiдомо, - дуже лагiдно мовила молодиця, - що жiнка - власнiсть чоловiка. Отож, мiй любий Iсвусею, якщо ти побачиш мене в келiу клептомана Iони, не сумуй - я повернуся. Не буду ж я пручатися, коли мене, як чужу |
|
|