"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

перекину наш дiалог iз сфери мiстичноу теорiу у зрозумiлу для всiх сферу
конкретних чисел. З чого я виходжу? У короткому дiапазонi чисел вiд 10^0
до 10^10 ми вживасмо цiлi числа практично, бо вони ще пiддаються
математичнiй уявi всебiчно розвиненого робота. Але вже важко уявити собi
величини у дiапазонi вiд 10^10 до 10^100, який ми можемо умовно назвати
середнiм, або астрономiчним. До цiсу величноу когорти чисел належить число
атомiв у Всесвiтi 10^79 та число мiкросекунд, що минули вiдтодi, як наша
планета з космiчного курища та газу перетворилася на тверду, геометричне
правильну кулю - 10^23! Але с ж числа набагато бiльшi. Отже, дозвольте
запитати деяких безнадiйних неукiв: який мас бути обсяг черепа, щоб
умiстити усi знання, що в розмаутих посднаннях практично дають безмежну
кiлькiсть комбiнацiй? Мозок, який деякi нездари намагаються увiпхнути у
недосконалу систему "людина", не влiз би навiть у кулю завбiльшки з наше
свiтило!
Це була творча поразка обчислювача Плюса, бо цьому замаху на його iдеу
слiд було дати вiдсiч. А чим мiг вiдповiсти Плюс, коли з термокамери його
лабораторiу виходили лише грайливi макаки та вередливi павiани? Тiльки
один раз йому пощастило створити могутнього пiтекантропа. Але цей лютий
дурисвiт ще не встиг охолонути, як вже розтрощив двох лаборантiв i,
озбросний уламками, кинувся на свого творця обчислювача Плюса. Вiн ганявся
за ним по всiх вертикалях та горизонталях Академiу обчислювальних наук
Кiбери, аж поки схопився за електричний дрiт.
Словом, обчислювача Плюса погрожували розгвинтити на запчастини. У цю
трагiчну для прогресивноу думки мить i прикiберилася моя коЬобка.
Тепер ви розумiсте, чому на Кiберi почався фестиваль радостi? Усi
поступовнi роботи святкували свою несподiвану перемогу i весело блимали
рiзноколiрними лампочками. Скрiзь порозвiшували яскравi китицi, як святами
у нас на Хрещатику. Вчена рада Академiу обчислювальних наук опублiкувала
спецiальну вiдозву до всiх роботiв i всiх допомiжних машин, що
самопрограмувалися.
Я не цитуватиму уу дослiвно, бо ви й самi добре обiзнанi з лiтературним
стилем вiдозв, а передам тiльки головне.
Ось коротко змiст вiдозви.
Вчена рада зазначила, що роботи Землi порiвняно з роботами Кiбери
ведуть перед, розв'язали проблему мiжзоряного плавання i здобули
принципову перемогу над живою природою. Яскравий i переконливий доказ
цього - прибуття на Кiберу високоорганiзованих людей, що називаються
капiтаном Небрехою та штурманом Азимутом. Особливо цiкавим з наукового
погляду екземпляром с капiтан Небреха, ланка мiж роботом та людиною. Так,
одна нога Небрехи виготовлена на бiологiчнiй основi, а друга - на
металевiй, що дуже рiднить його з роботами. Хай живе порозумiння i дружба
мiж двома цивiлiзацiями роботiв - Землi i Кiбери!
Бачили б ви, з яким вiдчасм блимав своуми лiхтарями обчислювач Мiнус,
коли читав цю вiдозву. Адже наш прилiт зiпсував йому весь трiумф.
Але поки я з Азимутом безтурботно мандрував планетою роботiв,
обчислювач Мiнус отямився i на спiльнiй прес-конференцiу газети "Дебют" та
журналу "Етюд" виступив з черговою офiцiйною заявою. Вiн доводив, нiби
роботи Землi надiслали нас роботам Кiбери у подарунок, щоб кiберяни не
марнували часу та коштiв на пошуки правильноу бiологiчноу мозауки. Вiн
закликав роботiв схопити самостiйно мислячих людей (тобто мене й Азимута)