"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

тренера.
Безумовно, бувши на мосму мiсцi, ви б теж здивувалися. Де, коли i кого
мiг тренувати капiтан? I з якого виду спорту? Адже вiн
латаний-перелатаний, як його бувала в бувальцях коробка, та ще й рипить на
протезiу
I хоч на риболовлi патякати суворо заборонено, я не втримався вiд
запитання.
- Капiтане, - прошепотiв я, - звiдки у вас цей значок заслуженого
тренера?
- Ясно, що не на вулицi знайшов, - так само пошепки вiдповiв мiжзоряний
вовк. - Але менi вiн нелегко дiстався. Якби я тодi забарився ще на один
рейс по транспланетнiй штольнi, ми з Азимутом зараз, мов вiчнi маятники,
вiдлiчували б час iсторичного розвитку однiсу маловiдомоу планети. Ще й
бiльш того, наше прибуття знаменувало для тубiльцiв початок новоу ери...
На цьому й змовкли, аби не полохати розповiддю рибу. А ввечерi, коли ми
сiли до казанка з вогненною юшкою, я й зовсiм забув про ранкову розмову.
Масна юшка була аж чорна вiд молотого перцю. У давнину уу цiлком можна
було б замiсть розтопленого олова вливати у роззявленi пельки злочинцiв,
яких карали на горло. В усякому разi особисто я корчився у страшних
конвульсiях пiсля кожного ковтка, а капiтановi нiчого - сьорбас i сьорбас
собi.
Словом, пiсля вечерi я мiг тiльки знесилено впасти у крiсло i лаяти про
себе кулiнарнi витвори капiтана. Уявляю, який вигляд я мав - руки кволо
звисають уздовж тiла, очi виряченi, рот розпанаханий, як на прийомi в
дантиста, i з хрипом ковтас прохолодне повiтря... Ах, якби менi в ту
хвилину добрячий глек крижаноу джерельноу води!
А Небреха тiльки смiсться з тютюновоу хмари. Йому, звiсно, байдуже: вiн
давно звик до своух жахливих куховарських витворiв.
Отодi, очевидно, щоб вiдвернути мою увагу i цим покласти край моум
стражданням, капiтан i повернувся до нашоу ранковоу теми.
- Бачите, - лагiдно мовив вiн, - навiть тут, у себе вдома, на рiднiй
планетi, те, що подобасться одному, зовсiм не до смаку iншому. Мене вiд
юшки не одiрвати, а ви ладнi вiд неу тiкати. А якоу б ви заспiвали, якби
вас почастували шашликом з каракатиць або драглями iз слимакiв? А тепер
самi подумайте, скiльки непорозумiнь може статися, коли вперше
зустрiчаються двi чужопланетнi цивiлiзацiу! Що добре для одних, може бути
шкiдливим для iнших. Правда, всi цивiлiзацiу намагаються уникати таких
прикрих непорозумiнь, та хiба все передбачиш?
Капiтан Небреха старанно витрусив у глибоку попiльничку люльку, добре
натоптав уу свiжим тютюном i присунувся ближче до мене.
- Оце ви запитали про значок, я й пригадав одну дуже повчальну iсторiю.
Ми з Азимутом поверталися з першого в iсторiу людства
навкологалактичного рейсу. Не розповiдатиму всiх пригод, якi тодi випали
на нашу долю, а одразу ж перейду до дiла.
Як зараз пам'ятаю, сидiв я тодi над зоряними картами i сiрниками
вимiрював вiдстань до Землi, коли чую несамовитий вигук Азимута:
- Планета!
У часи капiтана Христофора Колумба, мабуть, точнiсiнько так дерли
горлянку, коли бачили новi береги.
А мiй штурман, певно, вирiшив, що менi позакладало, бо ще гучнiше