"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

9. ПО ТОЙ БIК СВIТЛА

Початок цьому дивовижному (з якого боку Всесвiту не поглянь) вiдкриттю
в галузi небрехознавства поклала випадкова зустрiч з людиною, про яку
навiть капiтан Небреха завжди згадус з нечуваною прихильнiстю i дозволяс
собi люб'язно величати уу своум найдорожчим другом. Пiсля цiсу куценькоу
характеристики вам вже й самим буде втямки, що мовиться про колись
вiдомого на всiх космiчних трасах мандрiвника, а нинi викладача школи
космонавтiв капiтана Козира. Згадуючи тепер цю зустрiч, я мимоволi
замислююся над дiалектичною причиннiстю всесвiтньо-iсторичних явищ - як
ото наслiдки буденного дрiб'язку раптом набувають воiстину галактичних
масштабiв...
Але - до дiла!
Одного дня я пiшов на консультацiю до Iнституту галактологiу з деякими
нотатками iз життя i дiянь капiтана далекого мiжзоряного плавання Небрехи.
Коли це з павiльйону "Соки-води" долинув оглушливий голос:
- Грiм i блискавка! Знаменитий бiограф Небрехи власною персоною! Та ще
з новим рукописом на борту! Ану, гальмуй!
I що ви думасте? Весь вуличний рух завмер: приголомшенi водiу
автотранспорту вирiшили, що запрацював гучномовець ОРУДа.
Скло у павiльйонi задеренчало i розсипалося, а в новоутвореному виломi
виникла кремезна постать капiтана Козира з пляшкою "Киувськоу" мiнеральноу
в однiй руцi i склянкою в iншiй. Його сяюче, мов весняне сонечко, обличчя
щедро випромiнювало теплi, зичливi усмiшки. Але за спиною капiтана я вмить
спостерiг ще й iншi постатi, якi з похмурою рiшучiстю наближалися до
нього. Явно, з метою вiдшкодувати матерiальнi збитки. Хiба ж ух цiкавить,
у який спосiб капiтан Козир розтрощив вiтрину - необережним рухом чи
необережним пiдвищенням голосу?
I поки капiтан Козир вiдраховував заактованi грошi, я прикро думав про
те, якоу непоправноу шкоди завдають науцi люди, далекi од сучасних знань.
Таж капiтана слiд розцiлувати i гаряче потиснути руку за дорогоцiнний
внесок у шкiльний курс фiзики! Адже невимушений вчинок вельми гучномовного
зорепрохiдця значно збагатив би той роздiл пiдручника, де йдеться про
ефект резонансу. Уже котрий десяток лiт дiтям розповiдають про
давнiй-прадавнiй випадок, коли солдати йшли в ногу по мосту, вiд чого
бiдолашний мiсток i розвалився. I, як це не дивно, хоч вже добрих два
столiття солдати по мостах не ходять взагалi, бо геть усi моторизованi,
цей застарiлий факт досi тримасться у пiдручниках. А якби написали про
капiтана Козира?
Аж ось капiтан Козир одержав квитанцiю i щасливо видерся iз "Сокiв-вод"
з незамоченою репутацiсю.
- Мiй юний друже! - радiсно заволав вiн, знову анiтрохи не шкодуючи
своух голосових комунiкацiй. - Куди це ви прокладасте курс? На
консультацiю? Ага!.. В Iнститут галактологiу? Ого!.. Але про який iнститут
може йти мова, коли мiж нами вiдбулася така присмна стиковка?.. Хоч
скiльки у мене клопотiв, але я знайду час, щоб особисто проконсультувати
ваш курiкулюм вiте! [curricilum vitae (лат.) - життсопис або певнi
вiдомостi з життя якоусь видатноу особи] Вам просто пощастило! Адже
науковцi iнституту нiколи не пiднiмалися до моух зоряних висот!
За якихось пiвгодини я вже прибув на надiйному буксирi у фарватерi за