"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

очi в отруйнiй тютюновiй атмосферi планети.
Ну, зосередив увагу i почав: випустив три струмочки, потiм три кiльця,
а тодi ще три струмочки. Зачекав трохи i знову повторив у такiй же
послiдовностi. А хто ж з мiжзоряних мандрiвникiв не знас цього умовного
сигналу бiди? Його запровадили ще у добу вiдважних мореплавцiв. От тiльки
непокоуло, чи не ловить Азимут гав i чи вистачить у люльцi тютюну на
сигналiзацiю?
Та, на щастя, пiд час спiльних мандрiв я таки привчив Азимута
спостерiгати i самостiйно мислити. Ледве вiн побачив димову перiодику, як
спiвставив усю сукупнiсть фактiв i дiйшов логiчного умовиводу, що це його
винахiдливий капiтан у такий свосрiдний спосiб передас з надр планети
тривожний сигнал 805.
А далi все вже було дуже просто. Не довелося навiть викликати
рятувальноу команди. Азимут з його ненормальною силою прекрасно впорався
сам один.
Хоч якою небезпечною була для мене ця пригода, та я залишився
надзвичайно задоволений. Адже разом з планетою Небрехою було розвiяно
головну тасмницю космологiу - секрет народження планет! А - я ж навiть не
збирався розгризати цей горiшок!
Вiдкриття було таке видатне, що мене заочно обрали почесним членом усiх
наявних академiй ще до трiумфального повернення на Землю. От тiльки
дипломи я кудись заткнув, а тепер сам не знайду...
Та, якщо подумати, навiщо вам дипломи? Хiба бракус iнших переконливих
доказiв? Ось я перед вами, живий i здоровий. Ось моя рятiвниця-люлька. А
планети Небрехи нема, хоч шукайте уу на небi з найпотужнiшим телескопом.
Коли не вiрите, запитайте першого-лiпшого астронома. Кожен охоче
пiдтвердить моу слова! Справа в тiм, що розгнiваний Азимут розвiяв
планетупастку по всiй периферiу Сонячноу системи. уу навiть не встигли
сфотографувати...
...Капiтан делекого мiжзоряного плавання Небреха замовк. Вiн неквапливо
постукав кратером люльки по бильцю крiсла i знову потягнувся до капшука.
А я сидiв, до краю вражений його неймовiрною розповiддю, i нiяк не мiг
зiбратися з думками. Вони тiкали вiд мене навсебiч, немов галактики у
Всесвiтi. Та все ж пiдсвiдомо я вiдчув, що Небреха обминув якусь дуже
важливу подробицю, без якоу вся його сповiдь виглядала незавершеною.
Я задумливо пiдвiв очi i раптом побачив на стiнi лопату, про яку
геть-чисто забув.
Ось вона - нез'ясована подробиця!
- Капiтане, - нагадав я господаревi, бо наука не терпить бiлих плям, -
а що спiльного з тасмницями космогонiу мас оця садова лопата?
- Справдi! - схаменувся капiтан, але замiсть вiдповiдати заходився
зосереджено заряджати люльку тютюном.
Наш вчений друг запопадливо пiднiс йому палаючого сiрника.
А коли навколо голоу, як шкiльний глобус, голови Небрехи попливли
легенькi хмарки, вiн хитро примружився i зауважив:
- А ви що? Невже серйозно вважасте, що штурман Азимут патрав планету
Небреху голими руками?