"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

згадати хрестоматiйний випадок з капiтаном Козиром, котрий намагався
дослiдити зiрку, що стискалася разом зi своуми протуберанцями iз швидкiстю
свiтла. Хоч капiтан Козир розiгнав свою "гантелю" до майже свiтловоу
швидкостi, вiн за рiк цих унiкальних перегонiв не наблизився до поверхнi
зiрки i на мiлiметр. Навпаки, через рiзницю, хоч i мiзерну, у швидкостi
вiн вiддалився од зiрки на кiлька метрiв!
- Капiтане, - нарештi наважився запитати я, - а як ви опинилися там,
коли свiтло...
Та капiтан зупинив мене одним рiшучим помахом руки.
- А я мав надiю, що ви й самi здогадастеся... Звичайно, першим бути
куди важче, нiж останнiм. Не знасш, яка небезпека на тебе чекас. А чи
хтось наважувався досi обiгнати свiтло? Нi, бо теоретично давно було
доведено, що ракета такого смiливця зникне без слiду. Миттсвий спалах i
край... Але чому? Та щоб вiдповiсти на це запитання, необхiдно було б
заризикувати i перетнути свiтловий бар'ср! Тодi менi й вiдкрилися нiким до
того не баченi галактичнi системи з чорними зiрками...
Я приголомшено позирав н" зоряного вiдчайдуху, а капiтан неквапом вiв
далi обраним курсом:
- А хiба ранiш не було героув, що важили власним життям в iм'я нових
знань, в iм'я науки? Хiба не було вчених, якi уражали себе епiдемiчними
мiкробами i вiрусами, щоб експериментальне навчитися звитяжити над ними?
Були, с i будуть! Смiлива думка не знас непоборних перепон! I от я iнодi
думаю, що якби свого часу я не наважився на ризикованi експериментальнi
змагання з самим свiтлом i не випередив його, людство й понинi не вiдало
б, що коуться по той бiк свiтла...



10. ТАрМНИЦЯ БIЛЬЯРДНОт КУЛI

Хiба ви не здивувалися б, якби побачили запеклого ентомолога, що пiшов
ловити метеликiв, а замiсть сачка озброувся китобiйним гарпуном? р в
природi речi, якi нiяк не сполучаються.
Вiзьмемо, наприклад, велемовного фахiвця з Музею космiчних мандрiв. Що
сталося б з ним, якби його посднали хоча б з одним ковтком антиречовини?
Та, хоч слова з нього ллються справжнiм водоспадом, пiсля ковтка
антиречовини вiн не змiг би зв'язати й двох слiв!
Отож уявiть собi, як здивувавсь я, побачивши у шухлядi письмового
стола, за яким капiтан Небреха любив порпатися у "свосму архiвi, звичайну
бiльярдну кулю.
Звiдки ця жовта куля потрапила до капiтана? Я зроду не бачив, щоб
каштан принизив свiй iнтелект до гульнi у пiдкидного дурня або гонитви
бiльярдних куль.
- Бiльярдна куля! - вражено гукнув я. - Капiтане, звiдки вона у вас?
Небреха спокiйно вийняв з шухляди кулю i замрiяно пiдкинув уу на
долонi.
- Завдяки лише цiй кулi, - урочисто мовив вiн, - п'ятдесят
небрехознавцiв, весь квiт науковоу думки, привселюдно оборонили
кандидатськi та докторськi дисертацiу. Але якби свого часу я забарився ще
на секунду, тасмницю кулi й досi не було б розгадано...