"Юрiй Ячейкiн. Спалах понадновот зiрки" - читать интересную книгу автора

Юрiй Ячейкiн.

Спалах понадновот зiрки


-------------------------------------
OCR by HarryFan, 20 August 2000
-------------------------------------



Спочатку загальне захоплення небрехознавством, пильна увага до цiсу
найскладнiшоу, але i найзахопливiшоу галузi галактологiу мене, як
засновника його, лише тiшили. Адже усе це переконливо свiдчило про
неабияку популярнiсть молодоу науки. Зi мною радилися органiзатори
вiкторин для юних космонавтiв, менi замовляли космiчнi кросворди,
запрошували до участi в науково-теоретичних конференцiях i охоче залучали
до лекцiйно-пропагандистськоу роботи.
I я сумлiнно визначав переможцiв вiкторин, складав кросворди, з якими
несила було упоратись навiть електронному мозковi, тлумачив на
конференцiях темнi мiсця власних нотаток про уславленого зореплавця, а
лекцiу починав iнтригуючим вступом:
- Коли вперше чусш розповiдi капiтана мiжзоряного плавання Небрехи,
факти здаються неймовiрними, iдеу фантастичними, а смiливi задуми
нездiйсненними. Тому упередженiй людинi нема чого потикатися навiть до
азiв небрехознавства. А мiж тим, - врочисто пiдвищував я голос, - капiтан
Небреха - найправдивiша людина у Всесвiтi. Такого правдолюба годi й
шукати. Все одно не знайти, хоч зроби для цього спецiальний перепис
населення усiх цивiлiзацiй незлiченних зiрок Чумацького Шляху. Разом з
тим, капiтан Небреха надзвичайно скромна людина, хоч слава його сяс, мов
зiрка першоу величини, по всiх кутках Всесвiту, - отут я притишував голос
i мало не шепотiв, аби досягти приголомшливого ефекту: - Мiж нами кажучи,
я не годен пригадати жодного випадку, щоб мiй друг капiтан Небреха
безсоромно похвалявся захопливими газетними звiтами про своу карколомнi
звитяги або тицяв пiд нiс вiдривний календар з ребусом, в якому були б
вжитi його знаменитi мiж голоблями обох Возiв [очевидно, Н.Е.Затуливухо
мас на увазi сузiр'я Великого i Малого Возiв] вуса!
Словом, усе було б добре, якби не одна набридлива обставина. Варто менi
було з'явитися десь серед людей, як мене неодмiнно волокли до гурту
цiкавих на отакому словесному зашморгу:
- Скажiть, а це вiрно кажуть, нiби ви стали вiдомим по знайомству?
Десятки i сотнi разi'в я докладно розповiдав iсторiю мого знайомства з
капiтаном Небрехою. Десятки i сотнi тисяч разiв я цю остогидлу iсторiю
скорочував, аж поки вона вiд початку до кiнця не вклалася у невиразне
мурмотiння:
- Ум-гмг-мгу...
Але коли мене запитали про це один мiльйон одна тисяча сто перший раз,
витримка зрадила. Я вирiшив вiднинi нiкому нiчого на цю тему не
вiдповiдати. Мовчатиму та й годi! А щоб мене не ославили невихованою
людиною, написати i мовчки дарувати кожному допитливому оцю повiстину, в