"Юрiй Ячейкiн. Спалах понадновот зiрки" - читать интересную книгу автора

Професор ППП. Навiть його братня голова подала свiй голос "за".
Його, бачите, спокусила реальна можливiсть першому проголосити
вiкопомний тост, що неодмiнно ввiйде в усi шкiльнi посiбники та
хрестоматiу:
- Хай свiтиться Сонце, хай згине пiтьма!



14. СПАЛАХ ПОНАДНОВОт

- Оце, власне, й уся iсторiя, - мовив каштан Небреха, вже в котрий раз
занурюючи свою почорнiлу люльку в гаман з тютюном. - Якби я тодi
запiзнився хоч на хвилину або якби менi зрадила природжена
винахiдливiсть...
I, замiсть продовжувати, капiтан красномовним рухом сунув до рота
люльку. Мовляв, якби не вiн, проти цивiлiзацiу двоголових не варто було
ставити й холодного попелу з його люльки.
Вечорiло. Розчервонiле сонце збиралося прийняти традицiйну морську
ванну. Мiж потемнiлими скелями принишкли голубi сутiнки.
Нiч навальне насувалася глибокими гiрськими ущелинами.
Капiтан Небреха мовчав, замислено позираючи на море. Вiд берега до
самого крайнеба бiгла червона дорiжка. З-за обрiю пiднiмалося чорне на
фонi велетенського червоного диска вiтрило. Та чи бачив Небреха його?
Гадаю, що нi.
Вiн подумки милувався зараз нiким не баченими свiтами i прислухався до
нiким не чуваних голосiв. Може, оце зараз десь далеко-далеко Професор ППП
у колi згуртованих навколо пивноу бочки друзiв свосу братньоу голови
дiлиться зворушливими спогадами про легендарного мiжзоряного мандрiвника.
- I що ж, воно засвiтилося? - запитав я.
Небреха нiби прокинувся:
- Що засвiтилося?
- Сонце нещасноу i багатостраждальноу планети двоголових.
- Справдi! - повернувся капiтан Небреха на фiнiшну пряму розповiдi. -
Безумовно, воно засвiтилося, але, слiд визнати, надто рано. Якби воно
засвiтилося вже пiсля нашого з Азимутом повернення, все було б iнакше.
Тодi цей рiдкiсний навiть на незбагненно безмежних просторах Всесвiту
випадок увiйшов би в усi пiдручники з астрономiу i нинi про природу
понаднових зiрок нiхто б не сперечався.
А так що вийшло? Надрукували в якомусь маловiдомому академiчному
вiснику куценьку iнформацiю пiд назвою "Ще один вагомий доказ":
"Нова Модель Орбiтальних i Параболiчних Спостережень серiу ЗМ
несподiвано довела свою високу надiйнiсть i чудову мобiльнiсть. Вперше за
всю iсторiю iнтелектуального життя планети було вiд початку до кiнця
зафiксовано яскравий спалах понадновоу зiрки у досi порожньому i
малоцiкавому кутку неба. Успiх МОПСа-ЗМ - це ще один вагомий доказ
безумовноу переваги чiтко налагодженого електронного спостерiгача з добре
охолодженим аналiзатором над емоцiйно неврiвноваженою бiлковою iстотою".
Зрозумiло, головним i вiдповiдальним редактором того вiсника теж був
кiбер, на iм'я МЕР-2>5, або Модель Ерудита Редакцiйного серiу 2>5.
Ну, тут, ясна рiч, слiдом за спалахом понадновоу зiрки спалахнула