"Юрiй Ячейкiн. Народження Адама" - читать интересную книгу автора

- На випадок чого, - пояснив Небреха, - ух можна буде розтовкти у
ступi. Вийде прегарна юшка. Як не с, а це краще, нiж наминати чоботи або,
скажiмо, жувати скафандри...
Авжеж, це був тямущий практик!
Плавання проходило спокiйно, хоч дещо одноманiтно. Адже капiтан, щоб не
згаяти анi секунди, не зупинявся на жоднiй стрiчнiй планетi. Невiдомi
свiти залишалися за бортом, ховаючи пiд атмосферною оболонкою своу
принадливi тасмницi.
Можливо, я б зовсiм очманiв з нудьги, якби Небреха з притаманною йому
чуйнiстю час вiд часу не жахав мене своуми страхiтливими гiпотезами.
Як зараз, пам'ятаю типову бесiду.
Безжурна зоряна нiч. Ми з капiтаном сидимо на дубовiй колодi,
хтозна-коли устаткованiй у коробцi, i замрiяно дивимося в iлюмiнатор на
велетенськi спiралi галактик. Ех, дiвчата, якби справдi можна було зривати
з неба зiрки, я б усiм вам подарував сяючi коштовнi намистини!
А Небреха теж думас про щось свос, неквапливо посмоктус незмiнну чорну,
як груба, люльку, не забуваючи акуратно перехиляти стандартну чарку
"антиречовини".
Аж раптом вiн пiдсувасться ближче до мене i пiдозрiло ласкаво говорить:
- Любий Азимуте, що б ти подумав про старого капiтана Небреху, якби вiн
висунув отакi гiпотези: "Земля - це супутник Сiрiуса" або "Не людожери
з'ули капiтана Джеймса Кука, а славетний капiтан Кук пожер людожерiв"? Га?
У вiдповiдь я тiльки красномовно знизав плечима i принагiдне згадав про
гамiвну сорочку, яку глибоко заховав у рюкзаку пiд бiлизною.
- А тим часом, - несхибно йшов обраним курсом Небреха, - у природi
iснус безлiч загадкових явищ, якi, щоб збагнути ух, слiд поставити з нiг
на голову. Вiзьмемо, наприклад, нашу рiдну планету. Скiльки на нiй
знайдено дивоглядiв, що не пiддаються нiякому науковому тлумаченню! Ось
тобi коротенький перелiк. Джунглi Коста-Рiки одвiку всiянi тисячами
гладеньких кам'яних куль, розмiром вiд футбольного м'яча до гiгантiв з
попереком до двох метрiв i вагою до кiлькох десяткiв тонн. Хто i коли
грався цими кам'яними м'ячиками? Знову ж таки у рiзних мiсцевостях Землi
знайдено тасмничi тектити, тобто неорганiчнi сполуки, що утворюються лише
за умов неможливоу у природi планети температури. Чи не наслiдок це роботи
атомних двигунiв? А слiд запам'ятати, що вiк тектитiв становить вiд
пiвмiльйона до шести мiльйонiв рокiв! Згадасмо ще Баальбекську терасу
[Баальбекська тераса у Лiванi складена ще у сиву давнину з кам'яних плит
вагою понад тисячу тонн кожна; як це було зроблено, науцi досi невiдомо] з
тисячотонних плит, прадавнiй календар на двiстi дев'яносто днiв,
вирiзьблений на "воротах Сонця" в Тiуанако [старовиннi рууни в Пiвденнiй
Америцi, що мають вiк щонайменше 15 тисяч рокiв; на "воротах Сонця"
вирiзьблено календар на 290 днiв; деякi вченi вважають цей календар
венерiанським], фрески Сахари з зображенням космонавтiв у похiдному
спорядженнi i таке iнше. Як усе це можна пояснити?
- Що я можу сказати, - обачливо повiв я, прекрасно розумiючи, що
капiтан пiдступно готус менi якусь наукову пастку. - З давнiх-давен
точаться впертi суперечки на цю тему, але вченi досi нiяк, не погодять
своух думок. Однi вважають, що це незаперечнi слiди перебування на Землi
чужинцiв, а iншi не менш переконливо спростовують гiпотези про мiжзоряних
блукальцiв...