"Юрiй Ячейкiн. Народження Адама" - читать интересную книгу автора

- Молодця! - пожвавiшав Небреха. - Що то значить - закiнчити школу
космонавтiв! Та хiба тобi не спадало на думку, що обидвi цi полярнi точки
зору хибнi?
- Як? - мимоволi вихопилося у мене. - Невже можливий ще третiй погляд?
- А чому б нi? Особисто я цiлком певен, що усi цi незрозумiлi знахiдки
не бiльш як докази iснування на Землi високорозвинених цивiлiзацiй, якi
згодом скотилися до жалюгiдного iнтелектуального рiвня пiтекантропiв.
Якби капiтан зненацька луснув мене по потилицi своум важкеньким
протезом, вiн би не досяг такого приголомшливого ефекту. А поки я
по-дурному лупав очима, намагаючись опанувати нову для мене iдею, Небреха
недбало докинув:
- Атож, вони здичавiли, якщо барилися i вчасно не покинули приречену
планету, яку гойдало на хвилях протилежноу течiу.
Не криюсь, я не годен був щось втямити. Однак мовчки чекав подальших
пояснень, бо за час мандрiв устиг переконатися, що коли каштан Небреха
стартував з гiпотезою на борту, зупинити його так само неможливо, як
стрiлки заведених ходикiв.
Капiтан ще ближче присунувся до мене i почав викладати своу припущення.
- Ще у древнiх учених, - загув вiн менi на вухо, - бринiв невиразний
здогад, буцiм суходiл з усiх бокiв оточус велетенська рiка, на тасмничому
узбережжi якоу дiють недослiдженi закони матерiального iснування. Оцi
береги вони населяли тiнями своух предкiв. Та бiда в тому, що стародавнi
вченi мислили не в космiчних, а в обмежених географiчних масштабах та ще
забобонно впадали в мiстику. А тим часом Земля справдi пливе i
погойдусться на величних хвилях безмежноу, як i сам Всесвiт, рiки. I назва
уу - рiка Часу!
Почувши таке, я про всяк випадок пересiв на рюкзак i непомiтно для
Небрехи розстебнув ремiнцi.
Ху! Так можна i посивiти!
- Це факт, правда, мною ще не доведений, - виспiвував свосу капiтан, -
що течiу рiки Часу кидають планети Сонячноу системи, як безпомiчнi трiски.
Хiба рух планет не нагадус рух трiсок у водяному вирi? Як i в звичайному
ручау, течiу рiки Часу то прискорюються, то уповiльнюються, то стоять
нерухомо, як у ставку, або повертають назадгузь, мов перед греблею.
Вiдповiдно й iсторичний розвиток то прискорюсться, то уповiльнюсться, то
завмирас, а то й задкус. В iсторiу безлiч таких приладiв! То що було б,
якби зараз Сонячну систему кинуло на хвилi тривалоу протилежноу течiу
часу? Вiдповiдь одна. Прогрес почав би поступово занепадати. Великi
винаходи безслiдно загубилися б в архiвах (таке вже бувало). Людство
поволi втрачало б своу знання. Замiсть реактивних лiтакiв почали б
незграбно шугати першi пропелернi "етажерки". Впорядкованi автостради
знову перетворилися б на непролазне баговиння. В Англiу королiвська влада
знову начепила б лицарськi обладунки часiв короля Артура. Повернулися б
часи, коли у незайманих степах пiвденноу Русi нишпорили б з арканом i
луком за плечима косоокi мисливцi за двоногим товаром. I тебе, Азимуте,
поволокли б на мотузку, сплетеному з конячого хвоста, аж у Царград, щоб за
безцiнь збути у неволю першому-лiпшому рабовласниковi-
Оцi науковi припущення капiтана Небрехи почали мене дратувати. Тут i
так дошкуляс невагомiсть, то вiн ще свосю балаканиною виводить мене з
рiвноваги.