"Юрiй Ячейкiн. Народження Адама" - читать интересную книгу автора

Скажу одверто, вiд нелюдськоу майстерностi капiтана у мене волосся
ставало сторч i кров холола у жилах.
I от, коли ми на першiй космiчнiй швидкостi вдерлись у зону штучних
супутникiв, я виразно вiдчув, що в капiтановiй партитурi явно бракус
мужнього голосу людини.
- Грiм i блискавка! - чимдуж заволав я. - Капiтане, що ви робите? Ви
порушили правила навколоземного руху! Хiба ви забули, що в зонi штучних
супутникiв рух приватного космотранспорту суворо заборонено? Ех, тепер
заберуть права та ще оштрафують!
I уявiть, капiтан Небреха поставився до моух критичних зауважень цiлком
об'сктивно.
Навiть бiльше того - у свою космiчну симфонiю вiн ввiв дует, взявши на
себе партiю другого солiста.
Вiн притишив двигуни, щоб нашi голоси домiнували над модерним хаосом
звукiв, i заспiвав свосу:
- Азимуте, красно дякую за дружню пересторогу. Скажи менi тiльки, куди
подiлася твоя заборонена зона?
Я припав до окуляра телескопа.
- Даремнi намагання, штурмане. З однаковим успiхом ти мiг би шукати
супутники у мiкроскоп. Ну, хто в доiсторичнi часи закинув би ух на орбiту?
I справдi. У навколоземному просторi, де ще так недавно юрмилися, мов
на ярмарку, мiрiади супутникiв з радiопередавачами, телевiзiйними
ретрансляторами i фотоапаратами, тепер зяяла бездонна незаймана порожнеча.
Вiд хитромудрих штучних створiнь не лишилося й голки. Нiби ух нiхто i
нiколи не вiшав на небi.
Видно, я таки даремно голився. Це тiльки ускладнить iсторичнi
переговори представникiв майбутнiх iнтелектуалiв з колишнiми троглодитами.
Однак вийшло не зовсiм так.
Я вже складав у головi вишуканi дифiрамби на адресу видатного
зореплавця, коли раптом з лiвого борту Землi у веселчастому сяйвi сонячних
протуберанцiв виринув на траверз Великого Воза циклопiчний дисколiт
оригiнального вигляду.
Формою i кольором вiн надто нагадував гiгантський сирник. Якби вiн
справдi був устiвний, ним можна було б нагодувати усiх мешканцiв Сонячноу
системи.
Вiд такого, незвичайного дивовиська я мало не остовпiв.
Що воно означас? I куди ми потрапили? Якщо в минуле, то звiдки узявся
цей орбiтальний млинець? А якщо у майбутнс, то куди подiлися штучнi
супутники? А може, нащадки замiсть засмiчувати навколоземний простiр
численними супутниками випекли на заводах один космiчний млинець та й
поклали на нього усю радiо-, теле- i фотообслугу планети? А що?
Атож! Тепер настала моя черга кепкувати. Нема чого збивати мене з
пантелику!
- Капiтане, - хитро докинув я, - ви лишень гляньте, куди сягнули
олiмпiйськi рекорди! Бачите, якийсь троглодит чи троглодитка закинули диск
аж на орбiту...
Але досвiдченого зореплавця нелегко збочити з обраного ним курсу.
Небреха на мить одiрвався вiд важелiв i спокiйно зазначив:
- А чи не здасться тобi, Азимуте, що на дискольотi ось цiсу хвилини
черговий навiгатор записус у бортовий журнал: "Вже елементарне вiзуальне