"Юрiй Ячейкiн. Народження Адама" - читать интересную книгу автора

та Азимута, власноручно занотований його вiрним штурманом! Оце
поталанило...
Та ледве я з побожнiстю перегорнув першу сторiнку, як мало не впав з.
стiльця вiд подиву.
Спостережливий хазяун пильно глянув менi в очi i спокiйно зауважив:
- Певно, вас бентежить той, на перший погляд, незбагненний факт, що
рукопис незабутнього Азимута нашкрябано мосю власною рукою?
Я тiльки й годен був, що ствердливо хитнути головою.
- Дiйсно, це моя рука, - холоднокровне визнав капiтан Небреха. - Мiй
почерк i справдi можна упiзнати навiть без графологiчноу експертизи. А мiж
тим, у цiй невiдповiдностi мiж особою автора i рукописом немас нiчого
дивного. Бачите, загалом Азимут був хлопець хоч куди, але на писанину
страшенно ледачий. Його легше було примусити зжувати мiшок сухоу хлорели,
анiж скласти хоча б маленьку телеграму. I от, коли я дав йому домашнс
завдання пiдготувати оцей звiт, вiн, аби полегшити собi працю, набалакав
його на магнiтофонну стрiчку. Згодом, на дозвiллi, я й переписав слово в
слово його, треба визнати, вельми зухвалi теревенi, щоб в архiвi був хоч
елементарний порядок. Знову ж таки, що записано пером, того не виволочеш
волом.
Капiтан Небреха вмочив свою постiйнонедiючу авторучку у пiвлiтрову
банку з чорнилом i замислено додав:
- I, знасте, я вчасно це зробив, бо ледве поставив останню крапку, як
мишi оту стрiчку погризли...
Ось чому зараз, гортаючи неоцiненнi сторiнки правдивого Азимутового
лiтопису, я з завмиранням серця думаю, що якби не оця далекоглядна
завбачливiсть капiтана, людство й понинi не знало б однiсу з
найдивовижнiших його пригод.
Н.Е.ЗАТУЛИВУХО, небрехознавець.



1. БЕНТЕЖНА ОБ'ЯВА

Слухайте, слухайте, слухайте!
Говорить штурман Азимут.
Почну з iнтимного визнання. Менi завше спадас на думку, що якби мiй
улюблений капiтан Небреха за усю свою космiчну практику здiйснив тiльки
оцю незвичайну подорож, про яку вiн примусив мене звiтувати, i бiльше
нiколи в життi не торував мiжзоряних шляхiв, iм'я його все одно слiд було
б золотими лiтерами вписати в iсторiю всесвiтнiх мандрiв.
Спочатку це була просто смiлива до божевiлля гiпотеза, а потiм
неперевершений за свосю вiдчайдушнiстю навкологалактичний рейс, що
завершився таким несподiваним вiдкриттям, яке перевернуло наше уявлення
про походження життя на планетах i примусило усiх по-новому подивитися на
самих себе.
Та спершу розповiм вам, з чого все почалося.
Я тодi кiнчав школу космонавтiв по класу штурманiв. За кiлька днiв мали
вiдбутися останнi екзамени на атестат космiчноу зрiлостi!
Втiм, перспективи у мене були невтiшнi, хоч я змалку мрiяв про
захопливi звитяги за межами тяжiння Землi. Рiч у тiм, що остання мiжзоряна