"Юрiй Ячейкiн. Народження Адама" - читать интересную книгу автора

експедицiя стартувала ще тодi, коли я навiть не голив вуса, а наступна
планувалася аж на той час, коли я вже ходитиму з бородою.
Отож годi було й сподiватися на путнс призначення.
Я прекрасно усвiдомлював, що у найкращому випадку мене зарахують до
екiпажу вантажноу ракети, i я до скону возитиму по зауждженiй трасi
мiнеральнi добрива з Мiсяця.
Звичайно, дiло це потрiбне й почесне. Але з нескладними штурманськими
обов'язками на борту вантажноу ракети впорався б навiть робот,
запрограмований у куцих межах пiдготовчого курсу. Заприсягаюся усiма
заресстрованими сузiр'ями, що у тi днi я вiддав би пiвжиття тiльки за те,
щоб опинитися на задубiлому астероудi i зубами вицокувати сигнали SOS!
Та нинi у мене немас нiяких пiдстав лаяти долю. Саме у тi невеселi днi
я повiрив у глибоку мудрiсть загальновiдомого правила : чим гiрше - тим
краще.
А було так.
Iду якось Хрещатиком, i все не миле менi. Навколо весна, дiвчата вже
морозивом ласують, а менi байдуже. Дивлюся на чисте блакитне небо, де
невтомно снують бiле павутиння реактивнi лiтаки, i сумовито зiтхаю:
- Ех, Азимуте, Азимуте! Невиправний романтику! Не бути, видно, тобi,
Азимуте, мiжзоряним вовком, а бути периферiйним вiзником...
Ну, сам не знаю як, мабуть, знiчев'я, зупинився перед велетенською
дошкою "Мiськдовiдки". Стою - руки у кишенях - i апатично переглядаю
усiлякi "шукаю", "мiняю", "приймаю", "пропоную"...
Вже й повернути хотiв, коли раптом мене нiби громом ударило. Аж
потилиця спiтнiла. Дивлюся на маленьку непоказну об'явку, надряпану
хiмiчним олiвцем на аркушi з учнiвського зошита, i власним очам не йму
вiри.
Що це? Сон, галюцинацiя, марево?

"ШУКАЮ СУПУТНИКА (НЕ ШТУЧНОГО, А ЗВИЧАЙНУ ДВОНОГУ IСТОТУ) ДЛЯ
НАВКОЛОГАЛАКТИЧНОГО РЕЙСУ. ЗАЦIКАВЛЕНIЙ ОСОБI СЛIД ПIДНЯТИСЯ ЛIФТОМ НА
ДВАНАДЦЯТИЙ ПОВЕРХ ГОТЕЛЮ "КОМЕТА". СТУПИТИ ТРИ КРОКИ ВПЕРЕД, ПОВЕРНУТИ
ЛIВОРУЧ I ВIДРАХУВАТИ ВЗДОВЖ КОРИДОРА П'ЯТДЕСЯТ ОДИН КРОК, ПОВЕРНУТИ
ПРАВОРУЧ, ВIДМIРЯТИ ЩЕ ЧОТИРИ КРОКИ I ОПИНИТИСЯ ПЕРЕД ДВЕРИМА З НОМЕРОМ
326. ТОДI ЧЕМНО ПОСТУКАТИ I, ЯКЩО БУДЕ ДОЗВIЛ, ЗАЙТИ ТА ЗАПИТАТИ КАПIТАНА
НЕВРЕХУ. ТIЛЬКИ ТОЧНЕ ВИКОНАННЯ ЦIрт НЕСКЛАДНОт ШСТРУКЦIт ВРЯТУр
ЗАЦIКАВЛЕНУ ОСОБУ ВIД МАРНИХ БЛУКАНЬ ПО ГОТЕЛЮ, ЩО ЯВЛЯр СОБОЮ НОВIТНIЙ
ЛАБIРИНТ.
Капiтан Н-ха".

О небо! Якби мене тiсу митi прошило електричним струмом, я швидше
прийшов би до тями. Написати таку безглузду об'яву! Наче знайти треба не
людину, а спорядити експедицiю на пошуки старовинного пiратського скарбу!
"А втiм, що тут, зрештою, дивного? - гамуючи розбурханi почуття,
подумав я. - З усього видно, що автор об'яви достеменно знас собi справжню
цiну".
Та як не намагався заспокоутися, а деяких сумнiвiв, однак, не позбувся.
А що, коли об'яву повiсив незграбний жартiвник, що вирiшив поглузувати
з бiдолашних випускникiв школи космонавтiв? I взагалi, що за один капiтан
Небреха? Хто чув про нього? Це ж смiшно, щоб досвiдченому мiжзоряному