"Юрiй Ячейкiн. Народження Адама" - читать интересную книгу автора

щедро сервiрував нехитрий снiданок.
Все тут вражало нашого допитливого гостя.
Немудрящий механiзм ходикiв просто розчулив видатного конструктора. Вiн
вмостився пiд глеком з висококалорiйною пастою, що правив за гирю, i
замрiяно цокав, iмiтуючи мелодiйнi ритми старенького годинника:
- Тiк-так, тiк-так, тiк-так...
Але найдужче його принадили нашi гамаки.
Вiн, як вправний циркач, перелiтав з сiтки на сiтку, у веселому захватi
пiдстрибував на пружному плетивi хлорели i натхненно волав:
- Та у вас райський куточок! I хто тiльки додумався до цих талановитих
пристроув? Я не стрiчав ух на жодному зорельотiу Усе крiсла та лiжка...
Вiд цих пишних дифiрамбiв капiтан Небреха аж зашарiвся. Ясно, пiсля
такоу вiдвертоу похвали з його боку було б негарно казати про себе. От
менi й довелося узяти вiдповiдальнi обов'язки гiда.
- Це капiтан, - вiдповiв я на запитання конструктора, - подбав про наш
комфорт... Вiн все вмiеi
- Колего, - захоплено мовив конструктор, звертаючись до Небрехи, -
багато я бачив генiальних i навiть надгенiальних винаходiв, та й сам маю
купу патентiв, але такого бачити не доводилося. Це справдi матерiальне
втiлення гнучкого плетива ваших мозкових звивинi
I вiн знову, мов легкий м'ячик, з щасливим вереском перелетiв з гамака
в гамак.
- Ви ще не все знасте, - невгавав я. - Звернiть увагу, ваша
генiальнiсть, сiтки сплетено iз скрутнiв хлорели. Оцi скрутнi врятують нас
у скрутi. На випадок чого, ух можна розтовкти у ступi i зварити чудову
юшку. I врахуйте, конструкторе, обидвi сiтки капiтан сплiв рiвно за
пiвоберта оцiсу планети навколо свосу осi!
- Мудра голова та ще золотi руки! - вражено вигукнув наш гiсть. -
Капiтане, ви зробите мене найщасливiшою кулею у Всесвiтi, якщо подарусте
креслення цього казкового приладу. Ваше iм'я увiйде в iсторiю галактики
ЗС-295, як найбiльшого уу благодiйника. Присягаюся подвiйною дiаграмою
народження понаднових зiрок!
- Та що ви, - з винятковою скромнiстю озвався капiтан Небреха i, щоб
приховати за тютюновою завiсою свос недоречно сяюче обличчя, заходився
натоптувати люльку. - Давайте, мiй любий колего, лiпше не будемо
перевантажувати коробку зайвими комплiментами, хоч якi б об'сктивнi вони
не були. Я пропоную вам, конструкторе, товарообмiн, щоб нiхто не подумав,
нiби ви ошукали старого тубiльного капiтана.
- Оце дiло! - зрадiв 4пi-ер-квадрат. - За креслення гамака я, не
замислюючись, вiддам вам власну шапку-невидимку i ще всевидюще око на
додачу!
Я аж затамував подих.
Шапка-невидимка! Всевидюще око! Отакi скарби за гамак з хлорели! О
небо, вже через такi сувенiри варто було б вирушити у цю незвичайну
подорож!
Але капiтан Небреха розвiяв моу надiу, як протяг розвiюс тютюнову
хмару.
- Знання, конструкторе, - некорисливе зауважив вiн, - дорожчi над усякi
скарби. Тiльки вони збагачують мислячу iстоту.
- Ця iстина така ж непомильна, як i те, що 2 в квадратi i 2х2 дорiвнюс