"Юрiй Ячейкiн. Народження Адама" - читать интересную книгу автора

4! - пiдтакнув 4пi-ер-квадрат. - Але до чого ви, колего, ведете?
- До товарообмiну, мiй вчений друже, - пояснив капiтан Небреха. - Я вам
- креслення, ви менi - розповiдь. Бо над усе я волiю послухати розповiдь,
як ви налагоджували еволюцiу на цiлинних планетах, про що ви були ласкавi
згадати пiд час нашого присмного знайомства. Якщо, звичайно, гамак i
наладка еволюцiй - рiвноцiннi речi...
- Капiтане, ви грабусте самi себеу - цiлком справедливо вигукнув
4пi-ер-квадрат.
Я теж осудливо дивився на затятого капiтана. I, як виявилося, недарма,
бо в особi кругловидого конструктора вiн собi знайшов достойного, як
оповiдача, конкурента. Такоу дивовижноу розповiдi я нi доти, анi пiсля не
чув i, певно, вже не почую.
- Що ж, друзi моу, - повiв 4пi-ер-квадрат, легенько погойдуючись на
гамаку, - як розповiдати, то розповiдати...
Почну з двох основних положень iстотологiу. Перше: життя на планетах
виникас, не чекаючи мислячих диригентiв. Друге: форми його такi ж
розмаутi, як i природнi умови небесних тiл.
Вiзьмемо для прикладу планетну систему свiтила, пiд ласкавими променями
якого нам пощастило зустрiтися.
На першiй планетi ми знайдемо вайлуватих, неповоротких i важких
кам'яних створiнь. IПестилапi i двоголовi, вони бездумно гризуть кам'янi
стовбурини кристалiчних рослин або винiжуються у розпеченому баговиннi пiд
несамовитим жаром вельми близького Сонця. Це кварцевi iстоти. Свiт ожилого
каменю.
А що ми бачимо отут, на третiй планетi?
Гiгантських холоднокровних рептилiй з мiкроскопiчним мозком. Вони
бояться навiть цього лагiдного дня i ховаються у затiнку дерев або
охолоджуються у прибережних морських водах. Лише у сутiнках та вночi вони
безтямно роздирають один одного, щоб пiдживити своу велетенськi тiла.
А тепер завiтаймо на п'яту, найбiльшу планету системи.
Там вирують бездоннi амiачнi океани i шаленiють страхiтливi азотнi
урагани. Але циклопiчнi амеби та велетенськi iнфузорiу, що нинi царюють на
отруснiй планетi, почувають себе як вдома.
Та хоч якi на цих трьох планетах природнi вiдмiнностi, еволюцiя за пару
сотень мiльйонiв рокiв мас зробити свос дiло. На планетах забуяс розумне
життя. I тодi настане iсторична мить, коли за круглим столом мiжпланетноу
конференцiу по обмiну досвiдом зустрiнуться такi рiзнi представники трьох
цивiлiзацiй: генiальний бронтозавр (вiн вже зараз мас аж три мозки - у
черепi, грудях i в хвостi), мудрий кам'яний гiсть з чарiвною кам'яною
квiткою i драглистий одноклiтинний iнтелект.
Аж тут я передбачаю одну прикру обставину: генiальний бронтозавр на
конференцiю не з'явиться, хоч би скiльки нагальних запрошень йому не
посилали.
Чому?
Невже вiн знехтус своуми досконалими iншопланетними родичами i оцим
недостойним мислячоу iстоти вчинком зганьбить високорозвинену цивiлiзацiю
ящерiв?
Нi i ще раз нi!
Просто нещасний тримозковий бронтозавр приречений еволюцiсю на
безславну загибель. Мiсцевi гiганти нiколи не подарують Всесвiту мислячих