"Юрiй Ячейкiн. Слiдство веде прокуратор" - читать интересную книгу автора

Та ще в обох - бороди, якi надто змiнюють обличчя.
- Германе, - сухо запитав Пiлат, - у нас в'язниця чи косметичний
заклад?
- В'язниця, патроне! - засвiдчив Веселий Герман.
- Чому ж вони бiльше схожi на чепурунiв, анiж на пристойних в'язнiв?
- Прикрий недогляд, патроне.
- Слiд негайно виправити.
- Слухаюсь, патроне!
- Хто зробить?
- У нас с вiдмiнний фахiвець з тюремноу косметики. Розфарбус ум пики -
мати рiдна не впiзнас!
- Iм'я?
- Пантера, колишнiй легiонер.
- Знаю, славний був вояк.
- Та вiн i зараз...
- От що: перед тим, як Пантера вiзьметься до косметичних вправ, хай
в'язнiв поголять. Щоб не лишилося й волосини нi на черепi, анi на щелепах.
I брови зголити також.
- Слухаюсь, патроне!
- Решту зробиш сам. Без свiдкiв...
- Само собою, патроне!
- Про мене кажуть: Пiлат - жорстока людина. От я i мушу завтра бути
таким, яким мене уявляють. Навiщо розчаровувати дурний натовп?
- Слушно, патроне!
А вночi в помешканнi Веселого Германа можна було б почути шепiт:
- Марфо, завтра зранку чекатимеш за Давидовими ворiтьми.
- Кого?
- Побачиш...
- А довго чекати?
- Поки дочекасшся... Дивись, нiкуди не йди!
- Бiльше нiчого не скажеш??
- Спи - завтра у мене важкий день.



9. ПОНТIЙ ПIЛАТ ОБIЦЯр ЧУДО

Крiзь щiлину в завiси вiкна бiчного крила Преторiу Клавдiя Прокула
спостерiгала, як зi сходiв перед натовпом Понтiй Пiлат творив привселюдний
суд, що його вимагав традицiйний ритуал. Праворуч вiд неу були сходи
Преторiу, на яких височiв над усiм прокуратор у патрицiанськiй тозi,
лiворуч - збуджений, велелюдний тлум, який тiснила щитами суцiльна шерега
легiонерiв, що правили тут за живу огорожу. Дехто з натовпу пiдстрибував,
аби краще бачити, що коуться за головами воякiв.
А в утвореному мiж сходами та шерегою невеличкому майданчику чинилася
жорстока екзекуцiя.
Клавдiя Прокула страждала: уу Понтiй капiтулював, згнобив свою римську
гiднiсть - ось що бачили уу сумнi очi. Погляд туманили сльози, але Клавдiя
Прокула не дозволяла ум пролитися. Вона нiколи не гадала, що уу огорнуть
такi пекучi розпач i сором, якщо уу чоловiк дозволить мерзотникам здолати