"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Зорянi мандри капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

Н. Е. ЗАТУЛИВУХО,
кандидат усiх неiсторичних наук, бо їх бiльше.


Розповiдь перша. СУВЕНIР КАПIТАНА НЕБРЕХИ

- Через оцю грудку мiй штурман Азимут мало не перетворився на
елементарну iнфузорiю, - недбало сказав капiтан Небреха, демонструючи менi
нiчим не показну грудку сухої сiрої землi.
Я гостював у капiтана другий тиждень, звик уже до незвичайних пригод,
спогадами про якi жив Небреха. Але це неприродне поєднання "грудка землi -
штурман Азимут - iнфузорiя" - вразило навiть мене.
Цього ранку ми пили каву i палили люльки у тiй всесвiтньовiдомiй
кiмнатi, стiни якої чули найдивовижнiшi розповiдi зоряних капiтанiв,
найхитрiшi запитання iнтерв'юерiв, найнеймовiрнiшi гiпотези вчених i
найдотепнiшi жарти популярних на всiх космiчних трасах гумористiв. Подумати
тiльки: ось на цьому старому столi, на якому парує наша кава, сам капiтан
Козир вирiзав ножем схему планетної системи трьох Сонць i в кутку вирахував
орбiти. У музеї космiчних мандрiв давно зазiхали на цей столик i спецiально
тримали пишномовного фахiвця, аби той щодня приходив до капiтана Небрехи
канючити цю релiквiю. Та легше вмовити Пiзанську вежу стати струнко, анiж
Небреху поступитися хоч одним своїм сувенiром.
Це були справдi скарби. З кожної зоряної експедицiї капiтан Небреха
привозив один, а то й два сувенiри. Оцей справжнiй зуб справжнього дракона
привезено з Магелланової Хмари. У тубiльцiв сузiр'я Риб вiн на блискучу
бляшанку з-пiд консервiв вимiняв гачок, який сам шукає здобич. Ось чому у
капiтановому камбузi (сучаснi зорепрохiдцi люблять стародавнi термiни)
завжди шкварчить на сковородi свiжа риба. А в тому прозорому глеку лежить
непiдробний порох з Чумацького Шляху. Ого! Капiтан топив свої вуса у кухлi
пива в сузiр'ї Рака i ганявся за двома зайцями в сузiр'ї Гончих Псiв...
Та стiйте! Ви ще не знайомi з самим капiтаном! Ось вiн весь перед вами,
як колись казали, вiд бушприта до клотикiв, а точнiше - вiд кiнчикiв хвацько
закручених вусiв до старого рипучого протеза, що його Небреха власноручно
змайстрував з латунної штанги пiсля катастрофи на кометi Галлея. Голова його
давно стала схожою на блискучу кулю, а засмагле пiд 193 Сонцями обличчя - на
карту синоптика, але блакитнi очi досi виграють, як новенькi гудзики. Ось
зараз капiтан запалить люльку, i ви почуєте iсторiю, яку ще нiхто i нiколи
не чув...
Але прошу хвильку уваги! Ще одне маленьке пояснення! Якщо твою думку,
мiй читачу, огорне чорна тiнь невiри, згорни цю книгу i бiльше нiколи навiть
не дивись в її бiк. Запевняю тебе, капiтан Небреха - найправдивiша людина у
Всесвiтi. Такого правдолюба тобi не знайти, хоч шукай вiд пiвострова Ямал i
аж до Великого Воза.
- Якби я розгубився i забарився ще на хвилину, я, можливо, не зiбрав би
вiд Азимута навiть молекул, - задумливо мовив капiтан Небреха, зручно
вмощуючись у глибокому командорському крiслi, яке колись зняв iз розбитого
зорельота. Його протез лiг горизонтально i грiзно дивився на мене, як цiвка
важкого кулемета.
- Ви, мабуть, чули про так званий парадокс часу? - почав вiн свою