"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Зорянi мандри капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

Або вiзьмемо iнший приклад. Якось удосвiта ми з капiтаном подалися в
море ловити рибу. Коли це капiтан нахиляється над бортом, i я бачу з
внутрiшнього боку вилоги його роби позеленiлий вiд часу значок заслуженого
тренера.
Безумовно, бувши на моєму мiсцi, ви б теж здивувалися. Де, коли i кого
мiг тренувати капiтан? I з якого виду спорту? Адже вiн латаний-перелатаний,
як його бувала в бувальцях коробка, та ще й рипить на протезi!
I хоч на риболовлi патякати суворо заборонено, я не втримався вiд
запитання.
- Капiтане, - прошепотiв я, - звiдки у вас цей значок заслуженого
тренера?
- Ясно, що не на вулицi знайшов, - так само пошепки вiдповiв мiжзоряний
вовк. - Але менi вiн нелегко дiстався. Якби я тодi забарився ще на один рейс
по транспланетнiй штольнi, ми з Азимутом зараз, мов вiчнi маятники,
вiдлiчували б час iсторичного розвитку однiєї маловiдомої планети. Ще й
бiльш того, наше прибуття знаменувало для тубiльцiв початок нової ери...
На цьому й змовкли, аби не полохати розповiддю рибу. А ввечерi, коли ми
сiли до казанка з вогненною юшкою, я й зовсiм забув про ранкову розмову.
Масна юшка була аж чорна вiд молотого перцю. У давнину її цiлком можна
було б замiсть розтопленого олова вливати у роззявленi пельки злочинцiв,
яких карали на горло. В усякому разi особисто я корчився у страшних
конвульсiях пiсля кожного ковтка, а капiтановi нiчого - сьорбає i сьорбає
собi.
Словом, пiсля вечерi я мiг тiльки знесилено впасти у крiсло i лаяти про
себе кулiнарнi витвори капiтана. Уявляю, який вигляд я мав - руки кволо
звисають уздовж тiла, очi виряченi, рот розпанаханий, як на прийомi в
дантиста, i з хрипом ковтає прохолодне повiтря... Ах, якби менi в ту хвилину
добрячий глек крижаної джерельної води!
А Небреха тiльки смiється з тютюнової хмари. Йому, звiсно, байдуже: вiн
давно звик до своїх жахливих куховарських витворiв.
Отодi, очевидно, щоб вiдвернути мою увагу i цим покласти край моїм
стражданням, капiтан i повернувся до нашої ранкової теми.
- Бачите, - лагiдно мовив вiн, - навiть тут, у себе вдома, на рiднiй
планетi, те, що подобається одному, зовсiм не до смаку iншому. Мене вiд юшки
не одiрвати, а ви ладнi вiд неї тiкати. А якої б ви заспiвали, якби вас
почастували шашликом з каракатиць або драглями iз слимакiв? А тепер самi
подумайте, скiльки непорозумiнь може статися, коли вперше зустрiчаються двi
чужопланетнi цивiлiзацiї! Що добре для одних, може бути шкiдливим для iнших.
Правда, всi цивiлiзацiї намагаються уникати таких прикрих непорозумiнь, та
хiба все передбачиш?
Капiтан Небреха старанно витрусив у глибоку попiльничку люльку, добре
натоптав її свiжим тютюном i присунувся ближче до мене.
- Оце ви запитали про значок, я й пригадав одну дуже повчальну iсторiю.
Ми з Азимутом поверталися з першого в iсторiї людства
навкологалактичного рейсу. Не розповiдатиму всiх пригод, якi тодi випали на
нашу долю, а одразу ж перейду до дiла.
Як зараз пам'ятаю, сидiв я тодi над зоряними картами i сiрниками
вимiрював вiдстань до Землi, коли чую несамовитий вигук Азимута:
- Планета!
У часи капiтана Христофора Колумба, мабуть, точнiсiнько так дерли