"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Важке життя i небезпечнi пригоди (укр)" - читать интересную книгу автора

свiдком якої була Оленка (а вона не дозволить перекручувати iсторичнi
факти!), але боїмося, що на одну цю розмову не вистачить i двох отаких
книжок, а нам ще розповiдати та розповiдати. Тому, спираючись на багатющий
досвiд Павлуся, з'ясуємо, як ото знаходять скарби.
Скарб знайти дуже легко. Досить роздобути старезну карту однорукого,
одноногого, одноокого пiрата з однiєю сережкою на два вуха. Але така нагода
майже нездiйсненна. Пiратська карта з секретними позначками завжди
зберiгається в заяложеному шкiряному футлярi. Футляр заховано в дерев'янiй
скринi, надiйно обшитiй позеленiлими вiд часу мiдними обручами. Скриня - у
кубрику. Кубрик - на каперi з чорними вiтрилами. Капер - на днi Атлантичного
океану. А де ж хазяїн карти? Володар таємницi оздобив рею вiйськового
фрегата, куди його за морський розбiй повiсив сушитися на сонечку її
величностi англiйської королеви адмiрал зi срiбною рукою, дубовою ногою i
скляним оком. Все - таємниця i її володар з чавунним ядром на єдиному
протезi - навiки поховане на днi океану.
Як знайти скарб без карти?
Передусiм необхiдно вирушити в таврiйський степ. Там вiдшукати найвищий
курган. Близько опiвночi пiднятися на його макiвку. А коли о 24 годинi 00
хвилин 00 секунд задзвонить будильник, який ти потаємно захопив з дому,
зроби одинадцять крокiв у бiк Мiсяця, повернися лiворуч i зроби тринадцять
крокiв. Пiсля цього повернися кругом i знову зроби тринадцять крокiв, а тодi
дванадцять праворуч i одинадцять лiворуч. У цьому мiсцi - копай. Будь певен,
скарб обов'язково знайдеш, якщо не схибив у часi, у напрямку i довжинi
крокiв. Давно вiдомо: скарби заховано у найвищих курганах.
- Я там знайшов справжнiй скарб, - виспiвував своєї Павлусь, - цiлi
поклади металолому! Щоб вивезти його, знадобилося аж двадцять КрАЗiв! Скоро
з цього брухту зроблять пiонерський автобус. А по його борту на червонiй
смузi буде напис: "Цей автобус зроблено з металолому, знайденого Павлом
Хвалимоном".
- Брешеш! - в один голос вразилися Васько й Оленка.
- Х-ха! - посмiхнувся Павлусь, бо пригадав вранiшню пригоду. Кумедний
був той дiд! Ну, що з ним, з Павлусем, може трапитися? I, нiби кидаючи
зухвалий виклик усiм чарiвникам, джинам i чаклунам свiту, вiн хвацько мовив:
- Щоб менi на цьому мiсцi провалитися, коли я брешу! - I для бiльшої
переконливостi тупнув ногою.
Тiєї ж митi земля розверзлася, i пiд ногами Павлуся вiдкрилася чорна
безодня.
Васько та Оленка тiльки й почули його розпачливий зойк:
- Ой!..


Роздiл 5,
з якого ви дiзнаєтеся, що Павлусевi
знову нема про що оповiдати

Думаєте, у Києвi стався землетрус i зсунулися шари грунту? Або просто
пiд ногами Павлуся репнув асфальт? Нiчого схожого. Чи бачили ви колись, щоб
отак - нi сiло нi впало - в землi утворилася дiрка? Я особисто не бачив i
певен, що такого дивного стихiйного лиха не випадало спостерiгати i вам.
Сталася звичайнiсiнька рiч. Хтось недбало уклав кришку на