"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Важке життя i небезпечнi пригоди (укр)" - читать интересную книгу автора Першим, зрозумiло, отямився Васько. Вiн непевно запитав (вже не так
нахабно, як бувало ранiше): - А ти, Павле... не той? - Хто? Я? - обурився Павлусь. - Та щоб я i... того? Та нiколи в життi! Щоб на мене Мiсяць упав i розчавив на мiсцi, коли я хоч слово... того! I Павлусь звитяжно пiднiс голову. А Мiсяця на небi взагалi не було. З безхмарного неба весело позирало Сонечко. А Мiсяць в цей час свiтив аж на протилежному боцi земної кулi, аж над Америкою. От якби вiн шубовснув у Тихий океан! - Павле, невже все це правда? - нарештi прийшла до тями й Оленка. - Х-ха! - аж здивувався цим сумнiвом Павлусь. - А що ж воно, по-твоєму, коли не правда? - i сам же смiливо докинув: - Може, брехня? - Та нi, - знiтилася Оленка, - я ж не кажу, що брехня... Я просто запитала... Хiба тебе вже не можна й запитати?.. - Отож! Роздiл 8, присвячений в основному тривожним повiдомленням з газет Ловко обдурив! I нiчого не сталося! Мiсяць як свiтив, так i свiтить. Де це чувано, щоб Мiсяць на Землю падав? Ото клятву придумав - во! Чхати Павлусь хотiв на всiх чаклунiв-пенсiонерiв разом з їхнiм навчителем, старезним, як струхлявiлий пень, джином - академiком ще ха-ха! Якби ви знали, як Павлусь розкошував! Вiн буквально купався у ласкавих променях неймовiрної слави. Вiн охоче пiрнав у них на всiх малих перервах i, само собою, на перервах великих. А коли йшов додому, оточений щiльним гуртом цiкавих, ще i ще раз оповiдав про видатну зустрiч з марсiянами з усiма подробицями. А на завершення обов'язково казав: - Та хай на мою голову впаде Мiсяць i зробить з мене мокре мiсце, коли я хоч на пiвслова збрехав! Хоч на лiтеру! I що ви думаєте? Нiчого йому не робилося! Х-ха, ну хто пiсля цього слухатиме Васька? Хай собi стрибає найдалi вiд усiх i заробляє свої п'ятiрки - то не дивина... Вiдмiнникiв у школi - хоч греблю ними гати, особливо у початкових класах. А Павлусь - єдиний-преєдиний аж на цiлих два свiти, наш i марсiянський. А тим часом грiзнi подiї вже насувалися. Насувалися непомiтно для неозброєного ока, але помiтно i невблаганно для ока, озброєного надпотужним телескопом. Про тривожнi зрушення на мiсячнiй орбiтi Павлусь анiчогiсiнько не знав i продовжував робити своє чорне дiло: - Х-ха, та хай мене Мiсяць безжально розчавить, коли я хоч на грам збрехав! Хоч на мiлiграм! Усе, що я вам розповiв, так само вiрно, як два на два чотири! Ця iстина така ж непомильна, як уся таблиця множення! А тим часом у стiннiвцi однiєї далекої обсерваторiї, яка притулилася на самiсiнькiй крижанiй "шапцi свiту", у стiннiй газетi пiд назвою "За |
|
|