"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Важке життя i небезпечнi пригоди (укр)" - читать интересную книгу автора

Першим, зрозумiло, отямився Васько. Вiн непевно запитав (вже не так
нахабно, як бувало ранiше):
- А ти, Павле... не той?
- Хто? Я? - обурився Павлусь. - Та щоб я i... того? Та нiколи в життi!
Щоб на мене Мiсяць упав i розчавив на мiсцi, коли я хоч слово... того!
I Павлусь звитяжно пiднiс голову.
А Мiсяця на небi взагалi не було. З безхмарного неба весело позирало
Сонечко. А Мiсяць в цей час свiтив аж на протилежному боцi земної кулi, аж
над Америкою. От якби вiн шубовснув у Тихий океан!
- Павле, невже все це правда? - нарештi прийшла до тями й Оленка.
- Х-ха! - аж здивувався цим сумнiвом Павлусь. - А що ж воно, по-твоєму,
коли не правда? - i сам же смiливо докинув: - Може, брехня?
- Та нi, - знiтилася Оленка, - я ж не кажу, що брехня... Я просто
запитала... Хiба тебе вже не можна й запитати?..
- Отож!


Роздiл 8,
присвячений в основному тривожним
повiдомленням з газет

Ловко обдурив! I нiчого не сталося! Мiсяць як свiтив, так i свiтить. Де
це чувано, щоб Мiсяць на Землю падав? Ото клятву придумав - во! Чхати
Павлусь хотiв на всiх чаклунiв-пенсiонерiв разом з їхнiм навчителем,
старезним, як струхлявiлий пень, джином - академiком
Абу-iбн-Гасаном-iбн-Хасаном-iбн-Касаном i ще iбн-Хамiдом на додачу! Х-ха i
ще ха-ха!
Якби ви знали, як Павлусь розкошував! Вiн буквально купався у ласкавих
променях неймовiрної слави. Вiн охоче пiрнав у них на всiх малих перервах i,
само собою, на перервах великих. А коли йшов додому, оточений щiльним гуртом
цiкавих, ще i ще раз оповiдав про видатну зустрiч з марсiянами з усiма
подробицями. А на завершення обов'язково казав:
- Та хай на мою голову впаде Мiсяць i зробить з мене мокре мiсце, коли
я хоч на пiвслова збрехав! Хоч на лiтеру!
I що ви думаєте?
Нiчого йому не робилося!
Х-ха, ну хто пiсля цього слухатиме Васька? Хай собi стрибає найдалi вiд
усiх i заробляє свої п'ятiрки - то не дивина... Вiдмiнникiв у школi - хоч
греблю ними гати, особливо у початкових класах. А Павлусь - єдиний-преєдиний
аж на цiлих два свiти, наш i марсiянський.
А тим часом грiзнi подiї вже насувалися. Насувалися непомiтно для
неозброєного ока, але помiтно i невблаганно для ока, озброєного надпотужним
телескопом.
Про тривожнi зрушення на мiсячнiй орбiтi Павлусь анiчогiсiнько не знав
i продовжував робити своє чорне дiло:
- Х-ха, та хай мене Мiсяць безжально розчавить, коли я хоч на грам
збрехав! Хоч на мiлiграм! Усе, що я вам розповiв, так само вiрно, як два на
два чотири! Ця iстина така ж непомильна, як уся таблиця множення!
А тим часом у стiннiвцi однiєї далекої обсерваторiї, яка притулилася на
самiсiнькiй крижанiй "шапцi свiту", у стiннiй газетi пiд назвою "За