"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Мо¬ i чужi та¦мницi (укр)" - читать интересную книгу автора

писати листи. З усiх усюд! Вдень i вночi ти тiльки й знатимеш, що
вiдповiдати незлiченним адресатам. I в тебе не залишиться анi вiльної
хвилини.
- А може, i не писатимуть, - вагався я.
- Писатимуть, - запевнив мене Лесик. - Усiм знаменитим людям пишуть, їм
пишуть так багато, що пошту привозять до них додому на вантажних машинах. Я
про це читав у газетi в одному смiшному оповiданнi. Там знаменитий футболiст
одержав стiльки листiв, що вони заповнили геть усю квартиру. Йому навiть
спати було нiде. Тодi його переселили у гуртожиток, а квартиру обернули на
нове поштове вiддiлення.
- А якщо я не братиму листiв i не вiдповiдатиму?
- Тодi тебе вважатимуть за нечему i слава твоя потьмариться!
Ну, гаразд, не вiдкрию таємницi. У мене тих таємниць стiльки, що деякi
я навiть позабував.
Авжеж, у мене завжди було багато цiкавих секретiв. А потiм з'явилася
вже така неймовiрна таємниця, що про неї обов'язково треба всiм розповiсти.

П_р_и_м_i_т_к_а:
Любi друзi!
Ми, товаришi Толi Сливки, колективно прочитали його рукописа i
свiдчимо: все правильно! Тiльки деякi незнайомi йому науковi слова вiн
написав неправильно. Наприклад, замiсть слова "субстанцiя", вiн ужив
неграмотне словосполучення "супстанцiя". Але за цей твiр нiхто не поставить
Толi двiйку, бо ми гуртом виправили усi помилки. Коли прочитаєте, самi
переконаєтеся.
Один за всiх, всi за одного!

За дорученням пiонерської ланки
iменi Юрiя Гагарiна
ОЛ. УСЕНКО


Роздiл 1. СЕНСАЦIЯ

Ми з Лесиком вирiшили: пiсля закiнчення школи пiти у космонавти i
полетiти на Марс.
Прославимося на весь свiт. Нашi великi портрети у скафандрах надрукують
у всiх газетах та журналах i навiть на сiрникових коробках. За парту, на
якiй ми зараз сидимо, посадять найкращих учнiв. А вчителi на уроках
розповiдатимуть, що я i Лесик нiколи-нiколи не мали двiйок.
Та спочатку про цю нашу мрiю нiхто не знав.
Таємниця вiдкрилася зовсiм випадково.
Це сталося у суботу. Щойно почався урок з географiї, як пiшов снiг.
Перший снiг! У класi одразу стало темнiше, бо снiг падав густо. Великi
пухнастi снiжинки танцювали за вiкном, наче дражнилися. Вони нiби
пiдмовляли: "Ану, пограймося у снiжки!" I справдi, з такого снiгу можна
вилiпити найкращi у свiтi снiжки.
От не пощастило!
Пощастило тiльки Юрковi Бублику, бо вiн запiзнився на урок.
Вчитель географiї Павло Петрович запитав його: