"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Пiрамiда (укр)" - читать интересную книгу автора

- Устаньте, - промовив вiн до жерцiв.
Жерцi, крекчучи, пiдвелися.
- Говори спершу ти, Хейнебi-Ше-Тот, слуга Носатого. [У Стародавньому
Єгиптi бога знань Тота зображували у виглядi людини з головою птаха iбiса,
що має довгий дзьоб].
Той, що в шкурi левицi, негайно заговорив:
- Молодший майстер храму Тота чекає розпоряджень, о великий доме,
життя, здоров'я, сило! Це славний Джогенра, що вивчив напам'ять сорок двi
книги "Душi Ра", накреслених самим Тотом, богом чорної магiї, лiчби i
письма, мудрого опiкуна усiх мистецтв. Нiколи не зробив би такого вдалого
вибору жоден iнший ваш слуга, бо я користувався прихильнiстю вашої
величностi, бо я був приємний вашiй величностi, бо ваша величнiсть
покладалися на мене. I мудрiсть ваша вела мене!
Опустивши повiки, фараон терпляче слухав набридлi формули придворної
мови. Потiм, коли Хейнебi-Ше-Тот закiнчив, вiн глянув на великого ясновидця.
- Що скажеш ти, охоронцю вiчного вогню?
Великий ясновидець зовнi був спокiйний. Тiльки нервове тремтiння повiк,
за вузькими щiлинами яких ховалися проникливi очi, та ледь помiтний
рум'янець на знебарвлених щоках виказували його збудження.
- Чи не краще, непереможний володарю сорока двох номiв [Номи -
дiльницi] Верхнього царства i Нижнього царства, послати до Синiв Неба,
вiрних служителiв бога сонця Ра? - рiзким голосом, у якому виразно бринiла
неприхована лють, промовив вiн. - Я знаю майстра Джогенру. Вiн надто молодий
i легковажний, щоб розв'язати таємницi житла богiв - знаменитої пареми.
- Джогенра не тiльки жрець, вiн воїн! - рiшуче заперечив
Хейнебi-Ше-Тот. - Вiн молодий, дужий i спритний, а розум у нього гострий.
Вiн опанував найпотаємнiше у священному вченнi Тота! Хто з молодих майстрiв
Ра може зрiвнятися з ним? Вони вмiють служити тiльки боговi сонця i не
знають вiдправ, що до серця боговi смертi Анубiсу!
Очевидно, мiж жерцями була давня ворожнеча. Вони ладнi були зчепитися,
як бойовi пiвнi, але фараон поклав край їхнiй суперечцi.
- Хай увiйде Джогенра! - наказав вiн. - Я подивлюся на нього.
Хейнебi-Ше-Тот нечутно зник за дверима.
Великий ясновидець вирiшив використати цю слушну мить, щоб схилити
володаря Та-Кемту на свiй бiк.
- Ваш батько, о великий доме, життя, здоров'я, сило, вшанований
Озiрiсом, що стоїть на чолi вмерлих, завжди покладався на жерцiв Ра, - почав
вiн дипломатичний наступ на свого щасливiшого суперника. - Вiн не довiряв
хитрим жерцям Тота, якi приховують свої таємницi навiть вiд своїх
володарiв...
У чорних очах фараона майнула блискавка, i жрець, зрозумiвши, що ця
тема небезпечна, покiрливо змовк.
Тим часом Хейнебi-Ше-Тот повернувся, ведучи за руку статурного юнака,
на стегнах якого була тiльки зелена пов'язка.
Юнак упав на колiна, склав руки навхрест на грудях i, схиляючи голову,
м'яко зiгнувся у земному поклонi.
Грiзний володар Та-Кемту пильно дивився на нього.
Обличчя в молодшого майстра Тота було приємне. Круте чоло, прямий
рiвний нiс пiд чорними стрiлами брiв, чiтко окреслений рот i тверде
пiдборiддя привернули б навiть вибагливий погляд. Але це було не тiльки