"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Пiрамiда (укр)" - читать интересную книгу автора

- Нi, Iоа, цього ми не зробимо, - сказав вiн. - Щоб стати нарiвнi з
братами Всесвiту, людям треба пройти важкий шлях страждань i боротьби,
самотужки долаючи кожну фазу свого суспiльного розвитку. Тiльки тодi вони
одержать нашi знання, коли побудують справедливе суспiльство i вiдчинять
дверi у космос. Ми покладемо нашi креслення i формули на зворотний бiк
Мiсяця... Ми повернемось додому, i нашi нащадки колись зустрiчатимуть гостей
з Третьої...

* * *

Подiї на екранi прискорилися.
Ось космонавти вперше ступили на поверхню Землi...
На березi моря росте їхнє прекрасне селище.
Невтомнi роботи вгризаються в землю, шукаючи її скарби...
Пiд землею все бiльше розгалужуються галереї унiверсального
заводу-автомата...
Та ось картина змiнилася. На екранi з'явилися мiднi горби великої
пустелi...


Роздiл 4. ПОСЛАНЕЦЬ З ТА-КЕМТУ

Пiстрявi занавiски були вiдхиленi з усiх вiкон. Але слабкий вiтерець не
приносив прохолоди. Вiн обпiкав гарячим подихом великої пустелi. Золотавi
горби нiби подiлили свiт на два кольори: блакитний - неба i жовтогарячий -
пустелi. Темнi обриси кипарисiв виразно вимальовувалися на цьому слiпучому
тлi.
Стрункий голомозий чоловiк у бiлому, майже прозорому вбраннi, що вiльно
спадало з його гострих широких плечей, звичним рухом пiдняв тонку руку i
витер бiлою хусткою голову.
Це була людина владна й енергiйна. Тонке, наче виточене з темного
дерева обличчя вражало дивним спокоєм i непохитною впевненiстю.
Перед ним на розкиданих по пiдлозi шкурах звiрiв лежали ниць двоє,
чекаючи наказу.
На одному з них була розкiшна шкура молодої левицi, яку мав право
носити тiльки начальник майстрiв всевладного бога знань Тота. Другий був у
бiлiй накидцi, яку тримав на плечах важкий золотий ланцюг. Це була ознака
великого ясновидця - верховного жерця бога сонця Ра.
Обидва жерцi сторожко слiдкували за кожним рухом людини, що стояла
перед ними.
Голомозий ляснув у долонi, i тiєї ж митi вбiгло кiлька служителiв.
- Одяг! - владно наказав голомозий.
Незважаючи на страшну спеку, цей наказ нiкого не здивував.
Служителi зi звичною спритнiстю вкрили його гладку голову легким
париком, а парик - смугастим ворсистим чохлом-пшентом. Потiм до пiдборiддя
приставили подовжений твердий футляр, що замiнював та iмiтував бороду. У
такому виглядi жителi могутнього Та-Кемту (таку назву колись мав стародавнiй
Єгипет) звикли бачити свого фараона. У такому вбраннi володар володарiв
вирiшував важливi державнi справи.
Недбалим порухом фараон звiльнив служителiв.