"Iван Карпенко-Карий. Хазян (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Дем'ян._ Таким хлiбом можна з пушки-маркели стрiлять у неприятеля!
Соня._ Мамо!
Марiя Iвановна._ Я не знаю...
Соня (до Феногена)._ I ви, Феноген, не_ зна║те, i нiхто не зна║? Чого ж
ви мовчите?
Феноген._ Це не ваше дiло, Софi║ Теренть║вно!
Соня._ Як не мо║ дiло? Як ви смi║те так казать? У мене все тiло
труситься вiд жаху, що у нас таким хлiбом годують людей; може, й тато не
зна║, а на нього будуть говорить, що велить таким хлiбом годувать робочих;
зараз менi йдiть i велiть, щоб хлiб був хороший. Я сама буду ходить на
кухню... Я не знаю, як його зробить, щоб вiн був добрий, але я розпитаю,
навчуся, я не дозволю, щоб так людей у нас годували!!!
Всi._ Спасибi вам, панночко!
Петро._ Пошли вам боже щастя, що ви заступа║тесь за нас. А ось борщ,
гляньте: сирiвець зварять, посолять, замнуть пшоном - i готово! Анi
бурячка, анi картоплi в ньому нема.
Соня._ Я все зроблю, щоб вас годували кращеi
Всi._ Спасибi!
Iдуть.

З гурту: "Добра душа, а старий чорт язика прикусив". Вийшли.

ЯВА IV
Феноген, Марiя Iвановна _i Соня._
Соня (до Феногена)._ Зараз прикажiть, щоб назавтра i хлiб був
хороший... Мамо, що йому треба, щоб вiн був хороший?
Марiя Iвановна._ Треба сiять. Це несiяний, i зерно було нечисте.
Соня (до Феногена)._ Щоб чистили, щоб сiяли i в борщ щоб картоплю i
буряки клали!
Феноген._ Як тато при┐де, то ви йому скажете, - я не смiю перемiнять
його приказу.
Соня_. Неправда, неправда! Я не вiрю, щоб тато приказував так людей
годувати! Мамо! Скажiть ви сво║ слово!
Марiя Iвановна._ Я не знаю, дочко, я до економi┐ не мiшаюсь.
Соня._ Мамо, голубко, треба мiшатись, бо люде нас про-кленуть! У нас
стiлько всякого хлiба, як води в морi, i весь хлiб люде заробляють, вони
повиннi ┐сти за свою працю найкращий хлiб! Адже ж так, мамо?!
Марiя Iвановна._ Так, дочко, тiлько я не знаю... А от i тато при┐хав!
Феноген (про себе)._ От вiн тобi, щеня, покаже хлiб! (Iде назустрiч.)_
ЯВА V
Пузир _несе покупку. Феноген_, поцiлувавши його в руку, бере покупку. У
Пузиря_ борода пiдстрижена i видно на ши┐ орден.
Марiя Iвановна_. Не говори, дочко, про хлiб, може, тато з дороги
гнiвний, а ми виберем час i скажем йому.
Соня_. Не можу, мамо, ждать! Треба зараз говорить, щоб люде завтра ┐ли
i добрий хлiб, i кращий борщ!
Пузир._ Здоровi були! Грi║тесь на сонечку, ну й я по-сидю з вами.
Соня (цiлу║ його в руку)._ Як вам ┐здилось, таточку?
Пузир._ Нiчого, добре.
Марiя Iвановна._ Що це ти зробив?