"Iван Карпенко-Карий. Хазян (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Пузир._ Я нiгде на вокзалах не обiдаю, бо возю сво┐ харчi. Феноген!
Входе Феноген._
Чи iiа нашому вокзалi можна пообiдать?
Феноген._ Бухвет ║.
Маюфес._ Треба поспiшать, бо ┐сти хочу, аж шкура болить.
Пузир._ Тут недалеко.
Маюфес._ Та менi небагато й треба: хоч би чарку горiлки та шматок
хлiба... Ха-ха-ха! Так, кажете, бухвет ║?
Феноген._ к.
Маюфес._ Прощайте! (Вийшов.)_

ЯВА VII

Феоген _i Пузир._
Пузир._ Всякий чорт сюди прийде голодний, а ти його годуй! Нема, щоб з
собою привiз солонини там, чи що. Нехай не звикають!
Феноген._ Це не ресторацiя, а хазяйський дiм!
Пузир._ А вiн дума-постоялий двiр. Клич економiв.
Феноген_ (iдучи)._ Охо-хо-хох. .

Пузир._ Чого це ти так тяжко зiтха║ш?
Феноген_ (махнувши рукою)._ Та...
Пузир._ Ну, що там, кажи?
Феноген._ Зеленський наш дуже стривожений тим, що ви на нього
гнiва║тесь... А вiн чоловiк усердний, сiм'я велика... Жаль менi його дуже,
а коли обидите, то й грiх, - вiн для вас i в огонь, i в воду! З коня не
злазить цiлий день, побива║ться...
Пузир._ Оцього вже я не люблю! Краще ти не мiшайся не в сво║ дiло...
Феноген._ Диви, мiшаюсь! Самi пита║те, чого зiтхаю? Я й кажу, бо у мене
болить, а зовсiм я не мiшаюсь! Ви хазя┐н, ваше дiло хоч i без хлiба
зоставить вiрного слугу.
Пузир._ Ну, ну, годi вже... Клич!
Феноген_ (в дверi)._ Заходьте!
ЯВА VIII
Входять Куртц, Зеленський_ i Лiхтаренко_; увiйшовши, кланяються.
Дверi напiводчиненi. Феноген_, пропустивши економiв, сiда║ на стулi
так, що йому все чуть i видно.
Пузир._ Доброго здоров'я! Ну як таки ви, пане Зеленський, i досi не
загнуздали мануйлiвських мужикiв?! Де ж це видано, щоб на буряках платить
робочому по тридцять п'ять копiйок в день? (До Лiхтаренка.)_ Порфирiй!
Почому у тебе в Чагарнику робили i роблять поденно?
Лiхтаренко._ З початку весни по п'ятнадцять копiйок, потiм по двадцять,
тепер, в гарячу пору, по двадцять п'ять на ┐х харчах!
Пузир._ Чу║те? I по двадцять п'ять копiйок багато, але все ж таки не
тридцять п'ять! Та ще, либонь, ви й харчу║те?
Зеленський._ Харчую.

Пузир._ Боже мiй! I харчу║те?! То це вийде по сорок п'ять копiйок.
Добре хазяйну║мо! Робочi все заберуть, а нам же що зостанеться, а чим же я
буду вам жалування