"Адрiан Кащенко. Оповiдання про славне Biйсько Запорозьке Низове" - читать интересную книгу автора

називалися козаками, проте, як i козаки, присвячували себе вiйськовiй
справi. Тодi Вiзантiйське царство воювало з турецьким iгом i, щоб мати
добре вiйсько, набирало за грошi воякiв iз рiзних кра┐н. Мiж iншим, ходили
до Царгорода й укра┐нцi, про що згадано в пiснi з тих часiв:

Ой, пустимося ж на тихий Дунай,
Далi Дуна║м пiд Цареград;
Ой, ча║мо там доброго пана,
Що платить добре за служеньку;
Ой, да║ на рiк по сто червоних,
По кониковi та й по шабельцi,
По парi суконь та й по шапочцi,
Та й по шапочцi, та й по панночцi...

Слiдом за лихом, якого зазнала Укра┐на вiд польсько┐ шляхти, на не┐
впала ще страшнiша бiда. В серединi XV столiття грецьке Вiзантiйське
царство, вiд якого на Русь прийшли православна вiра й письменство, було
зруйноване турками, i Царгород, перехрещений вiдтодi у Стамбул, став
столицею бусурманiв. Оттоманська Порта вийшла в першi держави квропи;
татарська орда з Криму, яка весь час кочувала в руських степах, од Кавказу
через Дiн та Днiпро аж до Днiстра, будучи найближчим сусiдом i ║диновiрцем
туркiв, визнала над собою ┐хню зверхнiсть, а вiдтак, змiцнивши сво║
вiйсько, вигнала литовцiв iз Днiпровського Пониззя та Бугу й почала
спустошувати сво┐ми наскоками Укра┐ну та вiдвойовувати ┐┐ землi у Литви.
Найлютiшим тягарем для Укра┐ни були походи кримського хана
Менглi-Гiрея. Року 1482-го вiн дощенту сплюндрував Правобережжя разом iз
Ки║вом, а через кiлька рокiв так само спалив i Лiвобережжя з Чернiговом i,
не спинившись на тому, спустошив ще й Подiлля та Волинь.
Про зруйнування Ки║ва Менглi-Гiре║м так розповiда║ народна дума:

В недiлю рано-пораненьку у всi дзвони дзвонять,
I старi┐, i малi┐ в весь голос голосять,
На колiна упадають i господа просять:
"Поможи нам, боже, Ки┐в-город боронити,
Дiждем першо┐ Пречисто┐, будем обiд становити".
В недiлю рано-пораненьку города достали,
Усiм церквам укра┐нським верхи позбивали,
Дзвонами спiжовими коня напували,
В святих церквах конi становили.

Ця ру┐на, за Менглi-Гiрея, була далеко гiрша, анiж за часiв Батия, бо
всiх людей, хто не був забитий або не сховався в лiсi, татари забирали в
Крим, а звiдтiля продавали у неволю на турецькi галери або в заморськi
турецькi мiста. За кiлька рокiв Укра┐на стала пусткою, понад Чорним же
морем та й далi, на Середземному й Червоному, лунали розпачливi зойки
сотень тисяч укра┐нських бранцiв i бранок, вiдiрваних од сво┐х дiтей та
батькiв, од рiдного краю.
Не маючи собi захисту вiд сво┐х зверхникiв - литовцiв та полякiв,
укра┐нцi збагнули, що ┐м треба самим братися до збро┐ й виставляти свою
вiйськову силу проти татарсько┐ неволi. Коли ординцi залишали Укра┐ну,